Сюди, в колишню резиденцію англійських королів, завжди стікаються нескінченні потоки туристів, сповнених бажання оглянути одну з найбагатших у світі колекцій старовинної зброї та обладунку, відвідати виставку коштовностей британської корони. Проте сьогодні, коли тут відкрився великий «Сотбі», у мене таке враження, що королівські лейб-гвардійці в червоних мундирах і високих нейлонових шапках, що імітують ведмежі, та браві стрільці Нортумберлендського стрілецького полку будуть змушені пустити в хід свої алебарди і кремінні рушниці, щоб витримати облогу бажаючих взятії участь в аукціоні. Скотлаяд-Ярду в ці дні доведеться показати все, на що він здатний. Шеф лондонської детективної поліції запевнив дирекцію аукціону і особисто королеву, що його підлеглі проінструктовані належним чином. Виділено допоміжні сили секретних співробітників, які негайно ліквідують будь-який інцидент. Окрім усього, як запевнив головний поліцейський столиці, між Тауером і Скотланд-Ярдом налагоджено ефективний комп’ютерний зв’язок.
Щоб потрапити в основний комплекс будівель Тауеру, необхідно спершу пройти через Середню башту, затим по дамбі через похмуру вежу Біворд, ворота Зрадників… Крізь товщу віків на вас позирають чорними проваллями бійниць башта Девелін, Флінт, Бойєр, Констебль, Святого Томаса, Б’ючемп.
Гості мають змогу оглянути тюрму, де був ув’язнений Томас Мор — лорд-канцлер і утопіст, побувати на місці страти лорда Ловета. Це про нього розповідають, що коли під вагою натовпу цікавих, які прийшли в замок поглядіти на страту, зламався дерев’яний поміст, смертник розсміявся: «Чим більше зла, тим більше розваг!»
Втім, ми дещо відхилились від головного. Пройдемо в тронний зал, де сьогодні відбуватимуться основні торги.
Чого тут тільки немає! Меблі епохи Людовика XIV, англійські з XVIII століття, полотна Караваджо і Рембрандта, золоті фігурки доколумбової епохи з Південної Америки, гобелени брюссельської мануфактури XVII століття, мейсенська порцеляна, вази і посуд з Китаю та Індії, бронзові статуетки Таньської династії, твори Шардена, Біччі ді Лоренцо, Тьєполо, виготовлений на замовлення Наполеона Бонапарта і світильник у стилі ампір, який разом із своїм хазяїном помандрував у вигнання на острів Святої Єлени…
Однак, як ви самі розумієте, увага завсідників аукціонів прикута передусім до секції королівської скарбниці Тауеру.
З-поміж виставлених тут предметів, які тривалий час були приховані від очей публіки, особливо виділяється річ, що проходить у каталогах під номером 745: дивовижної краси кришталева чаша сітчастої огранки. Форма, манера виконання вдовольняє найвибагливіші смаки. Від неї не відірвати очей!
…Секретер і два м’які крісла епохи Людовика XVI роботи П’єра Антуана Фуйє продані за 150 тисяч фунтів, канделябр, виготовлений в Англії в XII столітті, пішов за 706 тисяч фунтів. Цікавог скільки «Сотбі» правитиме за Чашу Святого Грааля — саме так нарекли її присутні на аукціоні репортери, очевидно, маючи на увазі відомий із середньовічних кельтських легенд таємничий предмет, якому була притаманна магічна властивість зміцнювати сили доблесних рицарів. Кажуть, що цю назву дав якийсь дотепник з корпорації «Джейсон-електронік». Що ж, тутешня обстановка якнайкраще сприяє подібним асоціаціям.
Яка ж буде перша цифра? Вісімсот тисяч! Сер Кеннет Оуен дає 950 тисяч… Ви чуєте галас?.. Мільйон сімсот тисяч! Цю цифру називає месьє Патрік д’Адлер. Головний розпорядник аукціону вичікувально дивиться в зал. Ось він підняв дерев’яний молоток. Повторює цифру, названу французом. Запанувала тиша. Сума повторюється вдруге, і тут же чути голос: «Мільйон сімсот п’ятдесят тисяч!» Цікаво, хто це?.. Мені допомагає колега з «Дейлі телеграф». Виявляється, це представник корпорації «Джейсон-електронік». Оце справді дотепники!.. Таким чином, Чаша Святого Грааля переходить у власність могутньої корпорації. Двоє невизначеного віку джентльменів у супроводі охорони підходять до столика, на якому виблискує у світлі юпітерів дивовижна чаша. Один з них обережно бере її в руки й під ескортом прямує до виходу. Лунають оплески, вигуки захоплення. Але… Що це?! Чаша несподівано спалахує голубувато-зеленим світлом, вислизає з рук джентльмена і піднімається в повітря. Охоронців на мить ніби паралізувало. Аж ось один з них починає незграбно підстрибувати. Та марно — чаша вже на висоті близько трьох метрів, причому це вже не чаша, а… куб! Зробивши різкий віраж, він вилітає крізь прочинені двері».