— А чому тобі дали таке ім’я? — запитав Гліб, з цікавістю розглядаючи мідного чоловічка.
— Я вказую дорогу, яка веде до виконання бажання.
— Виходить, ти можеш показати, де мені шукати брата? — зрадів Гліб.
— Усе, що завгодно! Для цього я й знаходжуся на посту Зараз визначу напрямок. Схід, північ, захід, південь… Південь, захід, північ, схід, — замурмотав Флюгер і дзиґою закрутився навколо своєї осі, а потім збентежено зупинився та заявив:
— Твого брата тут ніде немає.
— Не може бути. Я точно знаю, що він в’язень Дзеркала, — заперечив Гліб.
— Він ще сперечається! Запитай у кого завгодно, я ніколи не помиляюся. Якщо я кажу, що в тебе немає брата, так воно і є, — образився Флюгер Бажань.
Гліб трохи подумав і погодився:
— Мабуть, ти правий. Насправді він мені не брат.
Мідний чоловічок похитав головою та пробурчав:
— І після цього ти хочеш, щоб я вказав тобі правильний напрямок? Як можна шукати брата, який зовсім не брат! Скажи ще, що вона твоя сестра, яка не сестра, — сміхотливо фиркнув він, показавши на Марику.
— Так воно і є. Усе занадто заплутано, — підтвердив Гліб, але Марика втрутилась у розмову й рішуче заперечила:
— Я говорити буду. Розумієш, я була не сестра, а стала — сестра. А той, кого шукаємо, був братом — а виявився навпаки. Що тут незрозумілого?
— Нічого собі пояснення! Як на мене, ви самі не знаєте, чого хочете! — ображено вигукнув Флюгер.
— Виходить, ти не можеш нам допомогти? — засмутився Гліб.
— Спробуй-но допомогти, коли все так заплутано. Я б порадив вам податися на північ.
— Чому?
— Щоб трохи остудитися. Там живе Крижана Дама. Ти ж шукаєш не брата, а вона вже точно тобі не брат і не сват, — хихикнув Флюгер.
— Ну й жарти в тебе, — докірливо похитав головою Гліб.
Чоловічок анітрохи не засоромився і з виглядом ображеного достоїнства заявив:
— Яке пояснення, така й порада. Не подобається, — я не винен.
Щоб показати, який він ображений, Флюгер повернувся до дітей спиною. Докір був справедливим. Намагаючись загладити свою провину, Гліб примирливо сказав:
— Вибач, будь ласка, я не хотів тебе образити. Покажи краще, де живе юнак, що знаходиться в полоні у Дзеркала?
— Не покажу. Він тобі не брат, — затявся Флюгер Бажань, але все-таки знову повернувся до дітей обличчям, даючи зрозуміти, що вони пробачені.
Переговори зайшли в безвихідь, і діти не знали, що їм робити.
— Так у нас нічого не вийде. Краще спершу піти на вулицю Дзеркальників. Може, Дзеркало нам покаже, що шукати, — запропонувала Марика Глібові.
— Мабуть, ти маєш рацію, — погодився Гліб і звернувся до Флюгера: — Ти знаєш, де ця вулиця?
— Ще б мені не знати! Це наша центральна вулиця, можна сказати, серце нашого краю, — з гордістю промовив мідний чоловічок і, показавши на прикордонну будку, галантно запросив: — Пройдіть усередину.
Гліб і Марика перезирнулися. Що можна було знайти в порожній будці? Однак, вирішивши цього разу не нехтувати порадою вразливого Флюгера, вони ступили всередину й остовпіли. Щойно вони зайшли, коли це їх оточили якісь люди. Від несподіванки діти позадкували назад, але, придивившись, зрозуміли, що це лише їхні власні відображення в дзеркальних стінках будки. Дзеркала були розташовані так, що відбивалися одне в одному. Від цього відображення множилися, і стіни ніби відступали, розбігаючись удалину. Марика простягнула руку, щоб намацати стіну і здивовано прошепотіла:
— Стіни й справді немає, задери її козел.
Діти пройшли кілька кроків. Здавалося, усередині будка безмежна. Поки Гліб і Марика намагалися з’ясувати, куди поділися стіни, вони загубили вихід. Навколо юрбилися численні відображення, від яких рябіло в очах.
Раптом тишу перервав шум людної вулиці. Яскраве світло вдарило в очі, і діти побачили, що знаходяться в незнайомому місті, а навколо сновигають зовсім чужі люди.
Розділ 12
Вулиця Дзеркальників
Поза всяким сумнівом, це й була вулиця Дзеркальників. З обох боків від неї розташувалися дзеркальні майстерні, а магазини й крамнички торгували тільки дзеркалами. Вирішивши, що Дзеркало Призначення повинне продаватися не інакше як у дорогому магазині, діти подалися до найшикарнішого. Біля порога Марика зупинилася:
— Іди сам, я тут зачекаю.
— Чому? — не зрозумів Гліб.
— Мені туди не можна. Хазяїн магазина здуріє, якщо побачить там циганку.