- Закрий писок, Жучка, і без тебе тошно!
Антоніна Василівна озирається в пошуках жертви.
І раптом бачить перед собою дивовижну істоту чоловічої статі в атласі і блискітках.
- Господи, що тут відбувається? - бурмоче Антоніна Василівна собі під ніс.
Фавн кілька секунд витріщається на гостю, а потім дивним ненормальним кроком пливе до магнітофона і стишує звук.
Гомік, думає Антоніна Василівна, або ще гірше - трансвестит. Куди я потрапила? Нагло придушать мене тут, і ніхто не спохватиться.
- Що вам треба? - каже істота в атласі і блискітках.
Антоніна Василівна зауважує, що це доволі молодий хлопець, смаглявий, із загельованою чуприною і загримованим обличчям. Синя атласна сорочка з рюшем на розхристаних грудях, чорні широкі штани з лампасами, лаковані туфлі на підборах.
- Молодий чоловіче, ви чого вирядилися, як клоун? - гнівно каже Антоніна Василівна, ніби це її якимсь чином стосується.
- А яке ваше діло? Що вам узагалі треба?
- Вимагаю більше поваги! - видає Антоніна Василівна. - Не шануєте мене, то принаймні вшануйте старість!
- Я ніяк вас не образив.
- Ага, не образили! З одного вашого вигляду мені лупається від сорому лице.
- Я вас не просив на мене дивитися.
- Молодий чоловіче! Ви не живете на безлюдному острові! Будете жити на острові, то, будь ласка, ходіть хоч у спідницях, хоч голяком! А тут, серед людей, прошу, одягайтеся так, як це годиться робити чоловікам!
Хлопець, очевидно, зрозумівши, що швидко конфлікт владнати не вдасться, повністю вимикає магнітофон і підходить ближче до Антоніни Василівни.
- Е-е-е… шановна, що вам від мене треба?
- Антоніна Василівна. Мене звати Антоніна Василівна.
- Антоніна Василівна, що…
- Антоніно Василівно! В українській мові існує кличний відмінок.
Хлопець сердито зціплює зуби.
- Антоніно Василівно! Що вам від мене треба?
Антоніна Василівна випростується з усією гордістю, на яку тільки здатна її старість.
- Ви дуже гучно крутите музику.
- Але я маю на це право! - обурюється хлопець.
- Звичайно, ви маєте право, проте не забувайте, що інші теж мають право. І ваше право, молодий чоловіче, закінчується там, де починається право інших!
- Зараз день, шановна. Чи як правильніше сказати - шановно!
- Не пискуйте мені. Я хочу, щоб ви припинили крутити свою дурацьку музику.
- Вмикати музику дозволено до десятої вечора.
- Якщо вона нікому не заважає.
- А вам вона заважає?
- Заважає! І мені, і Жучці.
- Хто така Жучка?
- Жучка - моя собачка. Музика її збуджує, і Жучка починає скавуліти. Уявіть, що робиться в моїй квартирі, коли ви так невинно собі тут крутите магнітофон.
Хлопець помічає біля ніг Антоніни Василівни паршивого безхвостого пса - суміш болонки, пуделя і благородної бездомності. Йому стає смішно.
- Я не бачу нічого смішного, - каже Антоніна Василівна. - Якщо ви далі вмикатимете музику, я викличу міліцію.
- Міліцію?! Хіба я роблю якийсь злочин?!
- Так. Ви заважаєте мені. Ви заважаєте мені… жити.
Антоніна Василівна розвертається, щоб піти геть.
- Жучка! За мною.
Але Жучка зайнята. Її сечовий міхур не витримав випробовувань музикою і часом.
- Скандальна стара баба!
Антоніна Василівна через ланцюжок на вхідних дверях пильно оглядає свого сусіда з першого поверху.
- О, ви змінили наряд? - каже вона. - Джинси і футболка личать вам куди більше.
- Навіщо ви викликали міліцію?!
- Я вас попереджала. І викличу знову, якщо виникне потреба.
Хлопець втомлено зітхає.
- Може, ми з вами якось домовимося?
- Не думаю, що нам удасться.
- Я не можу без музики.
- А я можу.
- Ви не розумієте.
- Слухайте, - каже Антоніна Василівна. - Мене не цікавить, чим ви там, у вашому притоні, займаєтесь. Але надалі робіть це в тиші. Тиша корисна для таких молодих людей, як ви. У тиші є над чим подумати. А ви, я бачу, думаєте вкрай рідко.
У проймі дверей з’являється Жучка. Вона радісно дзявкотить.
- Ваше подобіє пса насцяло мені на паркет, - безсило каже хлопець.
- Жучці, до вашого відома, більше років, ніж вам!
Антоніна Василівна з гуркотом зачиняє двері.
Хвильку роздумує, а тоді знову їх відчиняє.
Хлопець стоїть там, де стояв.
- Мені не те, щоб цікаво, молодий чоловіче, але так… просто… заради інформації. От, чим ви там займаєтесь?
- Танцюю.
- Танцюєте?
- Танцюю.
Антоніна Василівна мовчки повертається до себе в квартиру.