Ваня уявляє собі двох міліціонерів - молодшого за званням і старшого - і як вони завтра вранці знайдуть його холодне тіло на цьому довбаному проспекті і подумають… Цікаво, що вони подумають?
- От сцикло, даже не пробує защіщатись.
Найвищий з пацанів нарешті б’є Ваню ногою в пах, і Ваня складається чемоданчиком.
- Пацани, ми, здається, в прошлий раз з вами всі вопроси рішили!
Ваня крізь туман впізнає грубуватий прокурений голос Гальшки.
Шпана розступається.
- Зараз усім по черзі мозги повишибаю, - спокійно і впевнено каже Гальшка.
Схиляється над Ванею.
- Ви що тут робите, Ваня?
- Золото шукаю.
- Я думала, ви мені не повірили.
- Я у все вірю, я казав.
Гальшка задихається від розчулення і злості. Хлопці від одного її погляду кидаються навтьоки.
- Ще раз вас тут побачу - каструю! - репетує Гальшка їм навздогін.
- А ви як тут опинились? - хрипить Ваня, лежачи на асфальті.
- Надоїло в палаті лежати. Виписалася раніше. Вставайте.
Ваня підводиться на ноги.
- А золота копійка? Тепер можна її пошукати.
- Та нащо вона мені? Я не якась там принцеса.
Ваня опирається на Гальшку, і вони мовчки рухаються в бік її дому.
- У мене немає сирних паличок, - каже Гальшка біля під’їзду. - Але в морозиловці є «Сибірські» пельмені. Будете?
- З кетчупом?
- З кетчупом.
- Красота.
Маленьке боягузливе серце Вані наповнюється безмежною радістю.
Я більше ніколи, думає він, я більше ніколи-ніколи не вмру.
Puma concolor (пума)
Якщо ви буваєте в Києві на Подолі і маєте домашніх тварин, то мусите знати зоомагазин «Дружок». Сам магазин не надто хороший. Там ви не купите акваріумних рибок чи амазонських папужок, не купите декоративних морських свиней і триметрових рептилій. Зате в «Дружку» є Машка. У Машки росте борода. Іноді Машка дуркує і прикріплює собі до грудей цінник, ніби вона теж продається, бо з бородою Машка дуже схожа на якусь екзотичну мавпу. Насправді ж Машка - продавець. Вона добрий спеціаліст. Вона знайде і продасть вам те, що ви шукали все своє життя. Вислухає вас. Дасть корисну пораду. Ви і ваш домашній улюбленець будете здорові, ситі і задоволені. На таких ентузіастах, як Машка, тримається ринкова економіка України.
Однак сама Машка нещаслива. Вона так хоче, щоб її любили, а її чомусь не любить ніхто. Навпаки, люди поза «Дружком» уникають Машчиної компанії, тікають від неї, не хочуть знати її та її бороди. Малою Машка виходила на дорогу перед будинком своїх батьків і простоювала там по кілька годин у надії поговорити з кимсь, потоваришувати, знайти того, хто міг би її любити. Вона чіплялася до перехожих із непотрібними запитаннями, а перехожі стрімголов тікали геть, ледь приховуючи гримасу подиву й огиди. І деколи Машка зривалася. Бігла навздогін якійсь пані зі щойно купленим світильником у руках, наприклад, і кричала: «Я - Машка, мені дванадцять років, і в мене росте борода!»
Борода почала рости дуже рано. Тепер Машці здається, що від самого народження. Спочатку засвербіла шкіра навколо рота, потім прийшло таке відчуття, ніби шкіра тріскає, як асфальт, крізь який проростає зернятко. Машка часто порівнює свою бороду з газоном. Скільки бороду не голи, незабаром щетина виростає нова, ще густіша, ще цупкіша, ще чорніша.
Що два-три дні Машка акуратно голиться китайською електробритвою і до наступного гоління з жахом спостерігає, як невпинно і невідворотно її лице втрачає ознаки жіночності.
Такою мене ніхто не захоче, думає Машка, коли в «Дружку» немає покупців. Тільки мої два божевільні некастровані коти люблять мене.
Коти приблудили до Машки два роки тому. Одночасно. Кілька днів сиділи під дверима її винайнятої квартирки і нявкали. Просилися. Машка необережно нагодувала їх, бо думала, що нявкають з голоду. Коти все з’їли, але нявкати не перестали. Обдирали дерматин, яким були обтягнуті двері Машчиної квартири, гадили на килимок під порогом, а якось, коли Машка відчинила двері, щоб йти на роботу, прорвалися всередину. Відразу вискочили на ліжко і замуркотіли. Машці стало шкода їх виганяти. Вона вирішила, що в кожного порядного працівника зоомагазину повинні бути свої тварини. Щоб набути досвід. Щоб стати спеціалістом.
Спочатку Машка думала, що має кота і кішку. Потім, пригледівшись, зрозуміла, що то таки два коти - два дорослі некастровані коти, що з якогось дива тримаються разом.
Удень коти солодко сплять на Машчиному ліжку. Уночі б’ються між собою, кричать, виють на місяць, скачуть з підвіконника на шафу, а з шафи - на холодильник у кухні. Скачуть по сплячій Машці. Колишуться на люстрі. Обсцикують Машчине взуття. Назад відривають приклеєні за день шпалери в коридорі.