- Мені потрібен корм для пуми, - каже чоловік.
Машка не розуміє.
- Перепрошую, для кого корм?
- Для пуми. У вас є?
- Корм є для котів, малих, дорослих, вагітних і кастрованих, для собак, для співочих пташок, для хом’яків, для акваріумних рибок, для хамелеонів, для кроликів… - Машка тараторить автоматично і чимось починає нагадувати собі Ілону.
- А для пум є?
- Для пум нема. А вам нащо?
- Дивне запитання. Щоб мати чим годувати пуму.
- У вас пума?
- Пума.
- Ніколи не чула, щоб у Києві хтось тримав пуму.
- Ну чого ж. У Києві їх багато.
- А, - Машка б’є себе по чолі, - ви, мабуть, говорите про зоопарк! Ви із зоопарку?
- Ні. До зоопарку я не маю ніякого відношення.
- Де ж ви тримаєте пуму?
- У себе вдома.
Машка спантеличена. Корму для пуми в «Дружку» точно немає. У цьому вона впевнена на всі сто.
- То у вас є корм, чи ні? - видно, що чоловік трохи нервується.
- Боюся, що нема.
- Шкода, - каже він і повертається до виходу.
Машка не може цього дозволити - щоб він отак взяв і пішов. Бо ж він зараз піде. І більше ніколи не повернеться.
- Зачекайте! - кричить Машка. - Корму немає в магазині. Але можна зателефонувати на склад і замовити. На складі корм мусить бути. Там у них є все, що завгодно, і навіть більше.
- То зателефонуйте, будь ласка.
- На жаль, сьогодні телефонувати пізно. Прийдіть через кілька днів. Я обов’язково завтра зранку замовлю зі складу ваш корм і ще через день його привезуть. Сподіваюся, ваша пума до того часу не здохне, - Машка люб’язно всміхається, хоч і знає, що усмішка зовсім не личить до її бороди.
- Добре, - каже чоловік, - я прийду за кілька днів. Тільки не забудьте.
- Не забуду.
Пума, думає Машка, пума. Він не такий, як усі.
Зі складом Машка зв’язується часто, кілька разів на тиждень. Як правило, вона має справу з Валєрою, прізвище якого для всіх залишається таємницею. З ним говорять по телефону, потім він власноручно привозить замовлені товари і зникає в нікуди - туди, звідки з’явився. Так само ніхто в «Дружку» не знає, де знаходиться сам склад. Нічого, окрім номера телефону і Валєри без прізвища.
- Валєра, - каже Машка по телефону, - я хочу зробити замовлення.
- Для тебе все, що завгодно, красуне! - відповідає з трубки Валєра, а Машка вкотре в умі нарікає його придурком, бо впевнена, що Валєра з неї сміється.
- Потрібен корм.
- Який? Я записую.
- Дуже специфічний.
- Людський? - і Валєра голосно регоче по той бік дроту. - Зароблю трохи грошей, спресую хліб з квашеним огірком і вареною ковбасою і буду продавати це як універсальний корм для людини. Побачиш, який буде успіх.
- Ні. Для пуми. Корм для пуми. Є на складі такий?
У трубці на кілька секунд мовчання.
- Пуми? А хіба такий корм взагалі буває?
- Ну, якщо бувають пуми, то буває і корм для них, - каже Машка.
- У Києві пум нема.
- Є. І багато.
- Машка, звідки ти знаєш? Ти бачила хоч одну?
- Я особисто не бачила, але мені говорили, що бачили. У магазин приходять люди і запитують корм для пуми. Це щось значить, правда? Раз запитують, значить у них є пума. І вони мусять її чимось годувати.
- Дорога моя, я знаю всіх тварин, які були, є і будуть у Києві. Кожного найзасранішого лева, чи тигра, чи леопарда, чи ведмедя. Я знаю всіх. У мене така робота. І пуми в Києві немає жодної. Повір мені. Тебе розігрують.
Придурок, думає Машка.
Цей клаптик рекламного паперу лежав у кишені Машчиної куртки кілька місяців. Якраз тепер прийшов час ним скористатись. ВИДАЛЯЄМО НЕБАЖАНЕ ВОЛОССЯ. НАЗАВЖДИ.
- Боляче не буде, - каже миловидна розцяцькована білявка в коротенькому халатику, заводячи Машку в кабінет.
- Я не боюся, - відповідає Машка. - Я довго себе готувала.
- Сідайте, будь ласка, в крісло. Зараз прийде лікар.
Білявка з професійним інтересом розглядає Машчине обличчя.
25 років, констатує вона. 25! І тільки тепер це бородате чудовисько здогадалося прийти до лікарів. Вона ж, напевно, жодного разу навіть не цілувалася. Хто захоче таке цілувати? Я, наприклад, побачивши її десь на вулиці, тікала б чимдуж подалі. Могла б отримати переляк на все життя. Сучасні жінки стали якісь дивні: зовсім не переймаються тим, як виглядають. Усі такі потворні. Одна я гарна.
- Що змусило вас зважитися до нас прийти? - питає у Машки білявка. - Вибачте, якщо лізу не у своє діло. Просто цікаво.