Якби! Якби! Якби! В житті так багато цих «якби», що ніколи ні в чому не можеш мати певності й не відчуваєш себе у безпеці, повсякчас тебе обсідає страх усе втратити й опинитись перед обличчям голоду й холоду. Звичайно, Френк тепер трохи більше заробляє грошей, але він часто застуджується і, бува, цілі дні лежить у ліжку. Що, як він взагалі зляже? Ні, на Френка не дуже можна розраховувати. Ні на кого й ні на що не може вона розраховувати:, тільки на саму себе. А що вона може заробити — це така жалюгідна мізерія! І що вона робила б, якби прийшли янкі й усе в неї забрали? Якби! Якби! Якби!
Половина її місячних прибутків ішла Віллові до Тари:, частина на покриття боргу Ретові, решту вона відкладала про запас. Жоден скнара так часто не перелічував своє золото, як вона, і жоден так не боявся його втратити. Вона остерігалася класти гроші в банк, бо він міг збанкрутувати або янкі могли конфіскувати її рахунок. Тож вона, що можна було, носила з собою, за корсетом, а маленькі пачки банкнотів ховала по різних кутках у домі: під незакріпленими цеглинами в каміні, у своїй швацькій торбинці, між сторінками Біблії. І що далі збігали тижні, ставала все запальнішою, бо з кожним заощадженим доларом більшала та сума, яку вона могла втратити в разі нещастя.
Френк, Туп і челядь ставились до вибухів її темпераменту з неймовірним довготерпінням, пояснюючи цей дратливий стан вагітністю і не здогадуючись анітрохи про справжню причину. Френк знав, що до вагітних жінок треба бути поблажливим, отож сховав гордість у кишеню і вже не дорікав, коли Скарлет гасала по тартаках і з’являлась у місті в такому вигляді, в якому дамі не личить взагалі виставляти себе на людські очі. Поведінка її завдавала йому безліч прикрощів, але він гадав, що якийсь час ще витримає. Після того коли народиться дитина, Скарлет, безперечно, стане такою самою ніжною і жіночною, як у пору його сватання. Та хоч як він силувався догодити їй, Скарлет знов і знов спалахувала роздратуванням, і часто йому здавалося, що вона поводиться як зурочена.
Ніхто начебто й не здогадувався, що її так зурочило, що доводило до такого шалу. А це ж було просто ревне бажання впорядкувати свої справи перед тим, як доведеться замкнутися в чотирьох стінах, бажання зібрати якомога більше грошей на випадок якогось нового лиха, спорудити загату з готівки супроти дедалі запеклішої повені янківської ненависті. Гроші стали її манією в ці дні. І якщо вона взагалі згадувала про дитину, то лише з розгубленістю й люттю: і треба ж було так не в пору їй приходити на світ!
«Смерть, податки й пологи! Ці троє завжди приходять невчасно!»
Атланту вже й те шокувало, що Скарлет, жінка, заходилася заправляти тартаком, але з часом місто побачило, що від неї можна чекати будь-чого. Її нецеремонність у торговельних справах прикро вражала, особливо як узяти до уваги, що бідолашна її матуся була з роду Робійярів, і вже зовсім непристойним було те, що Скарлет роз’їжджала вулицями, коли всі знали про її вагітність. Жодна респектабельна жінка — та й негритянка теж, за малим хіба винятком, — не вийде з дому, коли відчує, що вона при надії, а ця Скарлет, як обурено заявила місіс Меррівезер, так себе поводить, наче збирається розродитися серед дороги.
Але всі дотеперішні пересуди на її адресу були нічим порівняно з тією зливою пліток, що нуртували нині у місті. Скарлет не тільки торгує з янкі, а ще й не приховує свого задоволення від цього!
Міссіс Меррівезер, як і багато інших південців, також мала справи з прибульцями з Півночі, але різниця полягала в тому, що вона йшла на це неохоче й виразно свою нехіть засвідчувала. А Скарлет явно цим тішилась, чи принаймні таке складалося враження, що було так само погано. Мало того: вона ще й чаювала з дружинами офіцерів-янкі у них удома! Ще трохи — і вона, на думку городян, почала б запрошувати їх і до себе додому, якби не стояли на заваді цьому тітонька Туп і Френк.
Скарлет знала, як у місті перемивають їй кісточки, але пропускала це повз увагу: вона не могла дозволити собі такої розкоші. Ненавиділа вона янкі й досі не менш запекло, як тоді, коли вони мало не спалили Тари, тільки тепер навчилася приховувати свою ненависть. Вона розуміла, що коли хоче заробляти гроші, то мусить витягати їх саме з янкі, а облесна усмішка та лагідне слово були якнайпевнішим способом домогтися нових замовлень на деревину.