— Геть звідси! — закричала вона, натягуючи віжки, і раптом її занудило. Він ту ж мить зупинив коня, дав їй чисті хустинки й досить вправно нахилив її голову над краєм брички. Передвечірнє сонце, скісно пробиваючись крізь молоде листя дерев, якусь хвилину паморочливо кружеляло у неї перед очима в переливах золотого й зеленого. Коли напад нудоти минувся, вона схилила голову на руки й заплакала з прикрості. Мало що вона виблювала на очах у чужого чоловіка — гіршого й не могло статися з жінкою,— але ж тим самим і викрила свою ганьбу, вагітність. Вона відчувала, що тепер уже повік не зможе глянути Ретові в очі. І треба ж було, щоб це сталося саме перед Ретом, котрий не має ніякої поваги до жінок! Вона хлипала, сподіваючись, що ось-ось почує один з тих його вульгарних клинів, якого ніколи йому не подарує.
— Не будьте дурненькою,— сказав він тихо.— Бо ви поводитесь, як дурненька дівчинка, коли плачете з сорому, їй-бо, Скарлет, не будьте дитиною. Ви ж повинні розуміти, що я не сліпий — хіба я не бачив, що ви вагітні?
Вона лише охнула глухо і ще міцніше притисла пальці до розпашілого обличчя. Вже саме це слово вжахнуло її. Френк у розмові з нею висловлювався про її вагітність дещо туманно: «у твоєму стані»; Джералд волів у таких випадках вживати делікатніший вираз «при надії», а дами задовольнялися й зовсім неозначеною «скрутою».
— Ви таки дитина, коли гадали, ніби я не знаю, і впрівали під цією грубою повстиною. Звичайно, я знав. Інакше чого б я...
Він нараз урвав мову, і між ними залягла мовчанка. Узявши віжки, він вйокнув на коня. Тоді знов заговорив, і його тихий тягучий голос приємно западав їй у вуха; барва поволі сходила з її похиленого обличчя.
— Я й не думав, щоб ви могли так знітитись, Скарлет. Ви мене розчаровуєте: я сподівався, що ви розсудлива особа. Невже у вашій душі ще знаходиться місце для скромності? Боюся, що я не джентльмен, коли міг згадати отак прямо про ваш стан. Та й справді, який з мене джентльмен, якщо, побачивши вагітну жінку, я навіть про людське око не розгублююсь. Для мене це природна річ — розмовляти з жінкою в такому стані й не відводити очей ні на землю, ні в небо чи й взагалі у космос, аби тільки не дивитись на її талію, при цьому нишком таки позираючи на неї: це, на мою думку, якраз і була б непристойність. І чому б я мав удавати розгубленого? Адже це цілком природний стан для жінки. Європейці щодо цього набагато розумніші за нас. Вони ще й вітають майбутніх матерів і бажають їм щасливо розродитися. Я б так далеко не заходив, але все одно їхня поведінка значно розважливіша, ніж наше вдавання, ніби ми нічого не бачимо. Це природний стан, і жінки повинні цим пишатися, а не ховатись за чотирма стінами, мов злочинниці.
— Пишатися! — здушеним голосом скрикнула Скарлет.— Пишатися... пхе!
— А хіба ви не пишаєтесь тим, що у вас буде дитина?
— Та боже мій,— ні! Я... я не терплю дітей!
— Ви маєте на увазі — дітей від Френка?
— Та ні, від будь-кого.
На хвильку їй знов зробилося млосно, що вона й цей раз прохопилася не тим словом, але голос його звучав усе так само рівно, наче він нічого не помітив.
— Тоді ми з вами в цьому не сходимось. Бо я люблю дітей.
— Ви любите? — вигукнула Скарлет, підводячи на нього погляд: вражена його словами, вона навіть забула про свою млість.— Ну й брехун же ви!
— Я люблю немовлят і малих дітей, поки вони не підросли й не навчилися думати, як дорослі, і брехати, й обманювати, й чинити підлоту, як дорослі. Це для вас не може бути новиною. Ви ж знаєте, що я дуже люблю Вейда Гемптона, хоч він росте не таким, яким мав би рости.
А й правда, подумала Скарлет, раптом здивувавшись подумки. Він наче й справді залюбки грався з Вейдом, часто приносив малому подарунки.
— Тепер, коли ми вже порушили цю прикру тему і ви зізналися, що в не дуже далекому майбутньому сподіваєтесь мати дитину, я скажу вам те, що збираюся кілька тижнів сказати. Це дві речі. По-перше, самій вам їздити небезпечно. Ви це знаєте і вас неодноразово перед цим перестерігали. Якщо вам особисто байдуже, що вас можуть згвалтувати, ви повинні бодай подумати, до чого це призведе. Через свою затятість ви можете вскочити в таку халепу, коли вашим галантним співгородянам доведеться помститися за вас, повісивши двох-трьох чорнюків. Внаслідок цього янкі напосядуть на ваших захисників і комусь із них, безперечно, накинуть зашморга на шию. Вам ніколи не спадало на думку, що місцеві дами недолюблюють вас, між іншим, саме тому, що через вашу поведінку їхнім синам або чоловікам можуть скрутити в’язи? І крім того: якщо ку-клукс-клан і далі торгатиме негрів, янкі візьмуть Атланту в такі лещата, що Шерман видасться вам янголом. Я знаю, що кажу, бо у мене близькі стосунки з янкі. Як не прикро зізнатись, але вони залічують мене до своїх і переді мною не криються. Вони мають намір викоренити ку-клукс-клан, навіть якщо для цього треба буде знову спалити все місто й повісити кожного чоловіка віком понад десять років. Це й вам, Скарлет, заподіє шкоди. Ви можете зазнати збитків. Коли прерія займеться вогнем, пожежа так легко не загасне. Конфіскація нерухомості, підвищення податків, штрафи на підозрюваних чоловіків — пропонуються усі ці заходи. Ку-клукс...