- Старому дурневі стукнуло вже сімдесят три роки, а він корчить молодика, хоч ревматизм обсів його, як блохи, кнура обсідають,- сказала бабця, насправді горда своїм чоловіком, що видно було з блиску у неї в очах.
- А чи не маєте ви яких новин про Атланту? - спитала Скарлет, коли вони зручно розсілися в їдальні.- Ми в Тарі відрізані від усього світу.
- Отакої, дитятко,- озвалася Стара Господиня, як звичайно беручи розмову на себе.- У нас же таке саме становище, як і у вас. Ми тільки знаємо, що Шерман таки захопив усе місто.
- Он як. А що він тепер робить? Де йдуть бої?
- А звідки три самотні жінки можуть про це знати в сільській глушині, коли вони вже стільки тижнів ні газети не бачили, ні листа не одержували? - сухо зауважила стара леді.- Одна наша негритянка чула щось від другої негритянки, та розмовляла з третьою, що побувала у Джонсборо,- ото й усі наші новини. Янкі буцімто розташувалися в Атланті на перепочинок - і люди, і коні,- тільки хто зна, чи це правда. Хоча передихнути їм таки не завадить після того, як наші добре їх поскубли.
- Подумати лишень - ви вже так давно у Тарі, а ми й не знали! - докинула Молода Господиня.- Я пробачити собі не можу, що не під’їхала подивитись, як там у вас! Та коли негри порозбігалися, ми мали тут так багато роботи, що я ніяк не могла відлучитись. Хоч якось треба було урвати часину. Не по-сусідському це у мене вийшло. Правда, ми гадали, що янкі спалили Тару так само, як і Дванадцять Дубів, і будинок Макінтошів, і що всі ваші переїхали до Мейкона. Ми й не уявляли, що ви, Скарлет, вернулися додому.
Цю мить втрутилась стара:
- Та й як ми могли думати, що Тара вціліла, коли ваші негри прибігли сюди такі настрашені, аж очі вибалушили, і сказали, що янкі збираються спалити ваш дім?
- І ми звідси бачили…- почала була Селлі.
- Перепрошую, але я ще не скінчила,- урвала її Стара Господиня.- І вони сказали, що янкі стали табором у вас на плантації, і що всі ваші збираються до Мейкона. І тієї ж ночі ми побачили заграву над вашим маєтком - горіло кілька годин, і це так налякало наших дурних чорнюків, що вони порозбігалися хто куди. А що там у вас спалили?
- Весь запас бавовни, на сто п’ятдесят тисяч доларів,- гірко мовила Скарлет.
- Подякуй долі, що хоч не будинок,- відрекла на те бабця, спершись підборіддям на тростину.- Бавовну через рік матимете з нового урожаю, а будинок не так легко новий поставити. Між іншим, ви вже почали збирати бавовну?
- Ні,- відповіла Скарлет,- та у нас майже всі кущі витолочили. Лишилось трохи на крайньому полі над струмком, там бавовни ледве на три паки набереться. Хоча й ту нема кому збирати, бо ж негри з плантації розбіглися.
- Ви тільки послухайте - нема кому збирати, бо негри розбіглися! - перекривила стара, ущипливо глянувши на Скарлет.- А чим не годяться для цього ваші біленькі ручки, панночко, і ваших сестричок?
- Мої? Щоб я збирала бавовну? - обурилася Скарлет, немов її намовляли на бозна-який гидкий злочин.- Щоб я працювала, як негритянка з плантації? Як біла голота? Як жінки Слеттері?
- Біла голота, чи ти ба! Ну ж і розпаніло та розманіжилось нинішнє жіноцтво! Дозвольте сказати вам, панночко, що коли я була дівчам і мій батько втратив геть усе до шеляга, я не гребувала ніякою чесною роботою, і на полі гарувала, аж поки батько знову розжився на гроші й купив трохи негрів. Я й грядки обробляла, і бавовну збирала, і тепер зумію це робити, якщо доведеться. Бо до того якраз і хилиться. Біла голота, ти ба!
- Але ж, мамусю! - вигукнула її невістка, благально дивлячись на Селлі та Скарлет, щоб ті якось допомогли їй угамувати стару леді.- То ж було бозна-коли, за інших зовсім часів, тепер усе змінилося.
- Коли йдеться про чесну роботу, часи ніколи не змінюються,- заявила гострозора стара леді, не піддаючись на вмовляння.- Мені соромно таке від вас чути, Скарлет,- послухала б ваша мама, коли ви оце кажете, що чесна робота перетворює порядних людей на білу голоту! “Коли Адам орав, а пряла Єва…” 15
Аби перевести розмову на безпечнішу тему, Скарлет швиденько запитала:
- А що з Тарлтонами й Калвертами? Чи їх не спалили? Чи встигли вони втекти до Мейкона?
- До Тарлтонів янкі не дійшли, Тарлтони осторонь головної дороги, як і ми* Але у Калвертів були - забрали всю їхню худобу й птицю, і негрів теж заманили з собою…- почала Селлі.