Гриф надано
Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (Лист № 1.4/18-Г-412.1 від 21.02.2007р.)
Рецензенти:
Гончаренко В. Г. — доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України, академік АН Вищої школи України, Заслужений юрист України, Заслужений діяч науки і техніки України;
Нікітін Ю. В. — професор, декан юридичного факультету Національної академії управління;
Фесенко Є. В. — доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінального та адміністративного права Академії адвокатури України.
ПЕРЕДМОВА
Навчальний посібник написано на основі Кримінального кодексу України і відповідної навчальної програми з цієї дисципліни.
У навчальному посібнику розкрито зміст і сутність таких загальних кримінально-правових норм і понять, як завдання, принципи і чинність кримінального закону; поняття злочину, його види та стадії; вина та її форми; співучасть у злочині; множинність злочинів; загальні засади призначення кримінального покарання; звільнення від кримінальної відповідальності та покарання; особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх тощо. У порівняльному аспекті розглянуто окремі положення кримінального законодавства деяких зарубіжних країн.
Із сучасних наукових позицій розглядаються питання про джерела кримінального права, суб’єкт та суб’єктивну сторону складу злочину, розкривається співвідношення і визначаються основні риси кримінального права країн романо-германської, англо-американської, мусульманської сімей правових систем, а також основні питання кримінального права країн Далекого Сходу.
У ході підготовки навчального посібника збережено певну спадкоємність стосовно положень кримінального законодавства і науки кримінального права, які пройшли випробування часом; використано праці таких учених, як, П. С. Матишевського, В. О. Навроцького, В. В. Сташиса, В. Я. Тація, Є. В. Фесенка, С. Д. Шапченка, С. С. Яценка, а також своєрідний «золотий фонд» кримінально-правової науки — праці таких відомих юристів кінця XIX — початку XX ст., як Л. Белогриць-Котляревського, О. Кістяківського, В Спасовича, М. Таганцева, І. Фойницького та інших.
У сучасній науці кримінального права багато питань залишаються спірними. Певна дискусійність позицій учених з окремих питань кримінального права знайшла відображення у пропонованому навчальному посібнику.
Вживані скорочення
КК — Кримінальний кодекс України
КПК — Кримінально-процесуальний кодекс України
КВК — Кримінально-виконавчий кодекс України
КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення
Розділ I ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ТА ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА. НАУКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
§ 1. Поняття та предмет кримінального права
Поняття «кримінальне право» прийнято розглядати у двох значеннях: 1) позитивне (об’єктивне) кримінальне право як галузь законодавства, що знаходить свій вияв у цілісному і єдиному законодавчому акті — Кримінальному кодексі України; 2) кримінальне право як галузь юридичної науки, що знаходить свій вияв у механізмі регулювання кримінально-правових відносин; вивченні вітчизняного кримінального закону і судової практики; теорії та історії кримінального права, науковому аналізі кримінально-правових норм, судових прецедентів і кримінального права зарубіжних країн.
Позитивне кримінальне право України має такі характерні риси: 1) його норми встановлюються лише вищим органом законодавчої влади — Верховною Радою України; 2) воно знаходить свій вияв у законах, які зведено (кодифіковано) до єдиного джерела Кримінального кодексу України; 3) метод реалізації кримінального закону специфічний, притаманний лише цьому законові, — це головним чином загроза покарання і його застосування за порушення кримінально-правової заборони.
Позитивне (об'єктивне) кримінальне право України — це сукупність юридичних норм (правил поведінки), що визначають, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання слід застосовувати до осіб, що їх вчинили.
Кримінальне право України поділяється на дві відносно самостійні частини — Загальну та Особливу.
Характерною особливістю правових норм та інституцій Загальної частини кримінального законодавства є те, що вони мають широку царину дій — вони поширюються на всі приписи Особливої частини кодексу. Це норми загального значення. Вони визначають: завдання Кримінального кодексу України; підстави кримінальної відповідальності; чинність КК щодо злочинів, вчинених на території України або за її межами; чинність кримінального закону у часі; поняття злочину; класифікацію злочинів; види та стадії вчинення злочину; вину та її форми; співучасть у злочині; загальні засади призначення покарання; види покарань тощо. Сутність і призначення норм Загальної частини Кримінального кодексу виявляються лише в органічній єдності з положеннями його Особливої частини.