Види кваліфікації не-злочинів
З аналогічних засад слід виходити і при виділенні видів кваліфікації не-злочинів.
З врахуванням підстав, відповідно до яких вчинення діянь, формально заборонених кримінальним законом, не визнається злочинами, можуть бути виділені такі види кваліфікації:
- кваліфікація суспільно небезпечних діянь неосудних;
- кваліфікація суспільно небезпечних діянь осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність;
- кваліфікація діянь, вчинених при обставинах, що усувають їх злочинність.
Види кваліфікації не-злочинів також можуть бути піддані подальшій класифікації. Зокрема, кваліфікація діянь, вчинених при обставинах, що усувають їх злочинність, включає в себе кваліфікацію діянь, вчинених в стані необхідної оборони, кваліфікацію діянь, вчинених в стані крайньої необхідності і т.д.
Види кримінально-правової кваліфікації, які виділяються за процесуальними підставами
Залежно від співставлення моменту вчинення діяння і часу проведення кваліфікації може бути виділена:
- перспективна кваліфікація (оцінка діяння, яке ще не вчинене);
- ретроактивна кваліфікація (оцінка вже вчиненого діяння).
Можливе виділення окремих видів кримінально-правової кваліфікації також з врахуванням положень, які базуються на процесуальних нормах. Так, з врахуванням того, чи встановлена особа, діяння якої піддаються оцінці (тобто, здійснюється оцінка певного діяння чи поведінки конкретної особи) існує:
- кваліфікація "за фактом";
- кваліфікація діяння особи.
З врахуванням того, які учасники процесу кваліфікують скоєне виділяється:
- кваліфікація, яка здійснюється органами досудового слідства;
- судова кваліфікація.
В свою чергу ці види кваліфікації можуть бути класифіковані більш дрібно.
Виходячи з того, на якій із стадій кримінального процесу, проводиться відповідна діяльність, існує:
- кваліфікація до порушення кримінальної справи (кваліфікація при перевірці повідомлень і заяв про злочин);
- кваліфікація при порушенні кримінальної справи;
- кваліфікація при закінченні досудового слідства;
- кваліфікація при перевірці прокурором справи з обвинувальним висновком і т.д.
Залежно від процесуального порядку внесення змін в проведену кваліфікацію буває:
- кваліфікація попередня;
- кваліфікація остаточна.
Враховуючи суть змін, які можуть бути внесені в кваліфікацію, можна виділити:
- кваліфікацію, яка змінює становище особи в сторону погіршення;
- кваліфікацію, яка змінюється в сторону покращання становища особа.
Перелік підстав поділу кримінально-правової кваліфікації на види і, відповідно, видів такої кваліфікації може бути продовжений майже до нескінченності. Навряд чи є потреба це робити. Важливо, що й викладене вище показує складність та багатоаспектність поняття кримінально-правової кваліфікації, те, що його об'єм ділиться як за матеріально-правовими, так і за процесуальними підставами. Це знову ж таки підтверджує, що проблема кримінально-правової кваліфікації є міждисциплінарною.
Загальні засади визначення поняття кримінально-правової кваліфікації:
З наведеного вище випливають загальні засади з яких, як видається, слід виходити при визначенні поняття кримінально-правової кваліфікації. Вони такі:
1. "Кримінально-правова кваліфікація"- це родове поняття, яке включає в себе ряд видових. Із співвідношення цих понять як родового і видових випливає, що:
- видові поняття — поняття кваліфікації окремих видів діянь входять в об'єм родового і становлять при цьому лише його частину. При цьому поняття кримінально-правової кваліфікації має ширший об'єм, включає в себе певну кількість об'єктів (видових понять), але є вужчим за змістом — характеризується меншою кількістю істотних ознак, ніж поняття окремих видів кваліфікації (відповідно до логічного закону оберненого співвідношення між об'ємом і змістом поняття);