Юрій Бойчук
Повна енциклопедія тваринництва
Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015
Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва
Електронна версія зроблена за виданням:
Повна енциклопедія тваринництва / укл. Ю. Д. Бойчук. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015. – 416 с.
ISBN 978-966-14-9328-4
Енциклопедія містить корисну інформацію про особливості порід, утримання, годування та розведення великої та дрібної рогатої худоби, свиней і кроликів, а також відомості про найпоширеніші захворювання домашніх тварин, їхнє лікування та профілактику. Особливу увагу приділено зберіганню та перероблянню продукції тваринництва. Книга буде корисною як досвідченим фермерам, так і початківцям.
Видавництво не несе відповідальності за можливі наслідки виконання наведених рекомендацій. Посібник не може замінити консультації кваліфікованого спеціаліста
Переклад з російської Жанни Куяви
Перекладено за виданням:
Полная энциклопедия животноводства / сост. Ю. Д. Бойчук. – Харьков: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга», 2015. – 416 с.: ил.
Дизайнер обкладинки Андрій Цепотан
© DepositPhotos.com / Johny87, AnkevanWyk, Goldika, KatPaws, обкладинка, 2015
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2015
© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2015
Розділ 1. Утримання великої рогатої худоби
Основні класифікації порід великої рогатої худоби
Зазвичай велику рогату худобу (далі – ВРХ) класифікують за різними ознаками та об’єднують у декілька груп. Існує три класифікації порід худоби: краніологічна, господарська, географічна.
За краніологічною класифікацією, що ґрунтується на відмінностях у будові черепа, виділяють такі типи ВРХ:
• вузьколобий (до нього зараховують голландську, холмогорську, сіру українську, ярославську, тагільську, червону степову та ін.);
• лобатий (симентальська і всі похідні від неї породи);
• короткорогий (швіцька, джерсейська, костромська, лебединська та ін.);
• короткоголовий (тирольська, герефордська, червона горбатовська, казахська білоголова та ін.);
• пряморогий (калмицька, монгольська худоба).
Крім цього, виділяють комолий тип – усі безрогі породи, поширені в Північній Європі.
В основу господарської класифікації покладено переважну продуктивність тварин. Із порід молочного напряму продуктивності найбільш поширеною у багатьох країнах є голландська чорно-ряба; у деяких країнах вона відома під назвою голштино-фризька (Канада, Японія, США) або фризька (Австралія, Нова Зеландія, Великобританія, Франція).
У Швеції, Польщі, Італії, колишньому СРСР та інших країнах голландську худобу використовували для створення різних порід чорно-рябої худоби. Добре поширена джерсейська порода. У СНД поширені такі породи молочного напряму: червона степова, чорно-ряба, холмогорська, бура латвійська, англерська (ангельнська), айрширська, істобенська, червона естонська, червона литовська, червона данська та ін.
Із порід комбінованого напряму продуктивності в багатьох країнах Європи, Північної та Південної Америки, Африки розводять швіцьку буру, симентальську, шортгорнську м’ясо-молочного типу та ін.; у СНД, крім перерахованих, – бестужевську, алатауську, костромську, сичівську, лебединську, курганську, червону горбатовську, карпатську буру, кавказьку буру, юрінську, пінцгау.
Найбільш поширені у світі породи худоби м’ясного напряму: абердіно-ангуська та герефордська (Австралія, Нова Зеландія, Північна й Південна Америка, багато країн Європи), шортгорнська м’ясного типу (Австралія, Нова Зеландія, Аргентина, США, Данія та ін.), шароле (Аргентина, Бразилія, США, Данія, Франція та ін.), санта-гертруда (Аргентина, Бразилія, США та ін.). У країнах колишнього СРСР, крім перелічених вище м’ясних порід, розводять казахську білоголову, калмицьку, лімузин, групи казахської та монгольської худоби.
Згідно з географічною класифікацією, розрізняють породи худоби:
• низинні – переважно молочні;
• гірські – тирольська, швіцька;