Об авторе

Привіт-привіт! 
Рада бачити тебе тут! Не проти, якщо на "ти"? Мені здається, якщо ти вже потрапив на цю сторіночку, то ми дуже близько знайомі. Ми щось маємо спільне, віддалено, туманно але ми схожі, наші думки прийшли до чогось віддалено рідного і це прекрасно! Ти навіть не уявляєш як прекрасно знати, що є хтось на тебе схожий! І все ж, у світі де всі намагаються бути на когось схожими, я така рада що ти є. Є Ти, є Я, і є ще Хтось зовсім унікальний! 

Цим я виправдала те, що мої вірші можуть невідповідати якимось усталеним нормам, формам чи стандартам, яким прийнято слідувати, підібрана рима чи порівняння, вашим уявленням та відчуттям. Зрештою, ми завжди самотні у своїх почуттях, при усій глибині любові, дружби, рідності, нікому і ніколи не зазирнути до чужої душі. Тож, осмілюся сказати, що коли не знайду у вас відгуку, то це і правильно. Зрештою, деякі вірші - відзеркалення лише мого...того що болить чи колись боліло, а деякі (таких переважна меншість) справді достойні бути почутими.

Я навчаюся на історика. Ні, не бути мені великим науковцем. Не бути винахідником і великим відкривачем. І, швидше за все, не бути подією в історії. Я рада статися у деяких рідкісних життях чи постійним явищем, чи гостем...
Я завжди мріяла бути як мама. Це і причина моїй історичній освіті. Лише зараз розумію, що мені не бути на неї схожою. Вона далекий піднебесний ідеал. І я не ходжу під її небом, під крилом. Ми далеко. Ми завжди поряд. 

Ось така я. 
Щось цікавішого вигадати не зуміла. На щастя. Хочу бути чесною з тобою. З вами. 

***

Привет-привет!
Рада видеть тебя здесь! Не против, если на "ты"? Мне кажется, если ты попал на эту страничку, то мы очень близко знакомы. У есть что-то общее, удаленно, туманно, но мы похожи, наши мысли пришли к чему-то отдаленно родному и это прекрасно! Ты даже не представляешь, как чудесно знать, что есть кто-то на тебя похож! И все же, в мире где все пытаются быть на кого-то похожими, я так рада что Ты есть. Есть Ты, есть Я, и еще Кто-то совсем уникальный!

Этим я оправдала то, что мои стихи могут не соответствовать каким-то устоявшимся нормам, формам или стандартам, которым принято следовать, подобранная рифма или сравнения вашим представлениям и ощущениям. В конце-концов, мы всегда одиноки в своих чувствах, при всей глубине любви, дружбы, родства, никому и никогда не заглянуть в чужую душу. Поэтому, осмелюсь сказать, что если не найду в вас отклика, то это и правильно. Всеже некоторые стихи - отражение лишь моего ... того что болит или когда болело, а некоторые (таких подавляющее меньшинство) действительно достойны быть услышанными широкой аудиторией. Услышаны и поняты. 

Я учусь на историка. Нет, не быть мне большим ученым. Не быть изобретателем и большим открывателем. И, скорее всего, не быть событием в истории. Я рада случиться в некоторых редких жизнях или постоянным явлением, или гостем... Я всегда мечтала быть как мама. Это и причина моего историческом образовании. Только сейчас понимаю, что мне не быть на нее похожей. Она далекий поднебесный идеал. И я не хожу под ее небом, под крылом. Мы далеко. Мы всегда рядом.

Вот такая я.
Что-то интереснее придумать не сумела. К счастью. Хочу быть честной с Тобой. С Вами.