Він заплющив очі і трохи задумливо зітхнув. Хороша частина тих днів теж залишилася далеко позаду. І Ямайка також. Ямайка була п'янкою. На диво важке завдання перетворилося на відпустку. Два чудові тижні веселощів на сонечку, далеко від містера Хоука, який наївно вважав, що його найкращий оперативник - Нік Картер - ризикує своєю шиєю і ламає собі голову. Це був легкий вітерець та чиста насолода. Вітерець, який серед іншого приніс йому цілу пачку бонусних грошей від дядька Сема за надані послуги. А потім була чудова глазур графині де Френе, високої норовливої розпусниці, яка була не тільки ключем до справи, а й найчудовішим його елементом. Записка прийшла, коли він обідав із нею в залі «Монтего» готелю «Кайманові острови». Це читати:
Нік Картер: Терміново потрібна допомога. Наш спільний друг. Макс Діллман з Intour часто говорив про вас. Сказав, що думав, що ви у Кінгстоні. Шукав вас і бачив вас у вітальні сьогодні ввечері, випадково почув, як ви сказали, що збираєтесь виїхати за день чи два. Не можу зараз поговорити з вами, щоб пояснити, але благаю вас сісти на рейс 16-го завтра. Інакше немає виходу із безвихідної ситуації, яка може вас зацікавити. Будьласка допоможи. Ми зв'яжемося з вами в літаку. Будь ласка, будь ласка, це не жарт чи пастка.
Записка була поспіхом написана на канцелярському приладді готелю. Вона була без підпису. Офіціант вручив йому. Він отримав його від офіціанта, який отримав його від носія, якому дав... ну, він не міг точно сказати. Була вечірка в барі і ще одна за столом 23, і весь вечір ходили всілякі записки. Він просто не міг пригадати, звідки це взялося.
Графіня посміхнулася, похитала головою і підняла келих за шампанським.
«Прихильник, Нік. Дурна жінка з вигаданою історією. Не звертай на це уваги. Залишайся до п'ятниці».
"Жінка", - подумав він тепер, розплющуючи очі на маленький світ літака. Мабуть, вона мала рацію. Але не хлопчина у проході. Вона сором'язлива, але не нервує. У неї на думці нічого важливого. Хто був у готелі напередодні увечері? Неможливо зіставити особи вчорашньої ночі з будь-ким тут.
Це була схвильована, переросла блондинка в паризькому одязі і маленька веснянка дитина, яка все бігла до кулера з водою. Там була наглядачка у неможливому капелюсі і кволий малюк, який верещав: «Моя дорога!» кожні кілька хвилин і махав пальцями, коли говорив. З натовпу майже ніхто не вирізнявся. Звичайний лот.
За винятком людини зі сталевою рукою.
Він заінтригував Ніка з моменту від'їзду із сонячної Ямайки. Ясно, що він був не з тих, хто благає написати: «Будь ласка, допоможіть, будь ласка!». Якого він був? Дивний птах.
Невисокий, присадкуватий, з дуже широкими плечима, у дорогому, але погано скроєному одязі. Лисий, череп Бріннера, маленькі очі з мішечками, що вказують на погане самопочуття чи втому – напруга? - а не вік. А потім ця рука...
Чоловік під час польоту нічого робив, окрім пив чай і викурював короткі тонкі сигарети. Зі свого місця Нік ідентифікував їх як Райєтт, тип, якому віддають перевагу латиноамериканці. І все-таки чоловік був гладким, світлошкірим і майже американцем. А може російська. Але з британською звичкою до чаювання. Ось вона, стюардеса, що розливає чай із бездонного сервізу. Мммм. Найпривабливіша дівчина. Здавалося, знає цю людину. Вона посміхалася і бовтала, наповнюючи чашку у руці робота.
Рука була чарівною.
Військові трагедії призвели до фантастичних здобутків у галузі протезів. Було захоплююче спостерігати, як лисий чоловік маневрує своїм чаєм та сигаретою своїми блискучими нелюдськими пальцями. Він майже не використав свою здорову ліву руку, ніби відкрито кидаючи виклик своєї інвалідності.
Сталева рука досі була єдиним нестандартним аспектом рейсу.
Нік неспокійно заворушився. Дівчина в проході подивилася на нього скоса, ковзнувши поглядом по його гарному обличчю і худорлявому, довгому тілу. Він був майже дуже гарний, із цим класичним профілем та твердим ямочкою на підборідді. Ці крижані очі виглядали жорстокими та небезпечними. Поки що він не посміхнувся. Потім твердий, прямий рот розплився в усмішці, і з набагато тепліших очей виступили зморшки сміху. Чорт! Він знову бачив, як вона дивилася! Вона уткнулася носом у книгу.