Перед тим, як покинути його, я доклав усіх зусиль, щоб притиснути його обличчя до стіни. Якщо невдалий клієнт не зіткнеться віч-на-віч з його жахливими останками, це затримає момент, коли його смерть буде помічена. І після його відкриття я буду в безпеці в стінах свого готельного номера.
Коли я пішов одягатись, мою увагу привернула відкрита роздягальня, замок був залитий кров'ю. Напевно, співай Чу. Там я знайшов купу одягу, розірваного з тією ж обережністю, з якою перерізали горло їхньому власнику. Вбивця нічого не залишив на волю нагоди. Він навіть був досить скрупульозний, щоб розрізати підкладку піджака та кишені штанів. Моє переконання утвердилося: він шукав те саме, що я. Спій Чу сказав мені, що планував покласти свій документ у безпечне місце, доки він не отримає своєї оплати. Тому малоймовірно, що він залишив товар, якими ми хотіли володіти – мій конкурент і я – лежати у роздягальні. Але який конкурент?
Смерть Спій Чу мене вразила. Я загубився посеред пустелі без карти та без компасу. Але інформація, яку він хотів продати мені, була дуже важливою, і про те, щоб опустити завісу, не могло бути й мови, незважаючи на невдачу однієї з головних дійових осіб. Невже подвійний агент залишив за собою слід - яким би тонким він не був - який би дозволив мені вистежити його секрет? Я піддав уривки одягу якомога ретельнішим оглядом, довівши своє дослідження до п'яти туфель. Хто знає, чи не порожні вони...? І навіть якби самого документа там не було, міг би бути ключ, який міг би направити мене в моєму дослідженні.
Але з набору хитрощів секретного агента взуття Пой Чу було просто зроблене для ходьби. Через відсутність інших ресурсів я перебрав усе, що залишилося в роздягальні, і нарешті знайшов затиснутий між верхньою полицею та металевою перегородкою шафи невеликий аркуш паперу. Може, він стягнув з Пою Чу одяг, коли його вбивця перевірив його.
Роздягальня все ще була порожня. Я схопив папір кінчиками пальців, щоб побачити його на світлі. Я прочитав: Фунг Пін Шань Мус… Це була лише половина брудного пом'ятого вхідного квитка до музею Гонконзького університету, який я добре знав. До теперішнього часу інша частина мала бути в музейному відрі для сміття. Він був дуже тонкий. Але саме на звороті квитка я зробив відкриття. Там пером намальовано дві китайські ідеограми. Я розшифрував: Тоу Ван. Ім'я власне. Цієї людини серед моїх знайомих не було, але це було краще, ніж нічого.
Я замкнув роздягальню покійного Пої Чу і вставив ключ усередину через отвір у двері з жалюзі. Відлуння його падіння на дно металевої шафи здалося мені оглушливим у великій пустельній кімнаті. Виявивши, що мені більше нема чого робити в цьому місці, я пішов у свою роздягальню, коли від відомого неприємного відчуття в мене затремтів хребет.
- Яке чудове місце, чи не так? - зауважив за моєю спиною голос, наголос якого міг статися тільки з королівства Її Милостивої Британської Величності.
Змерзле обличчя пістолета застрягло у мене в попереку.
- Безперечно, - сказав я. Судячи з форми стовбура вашого пістолета, я припускаю, що ви збираєтеся застрелити мене з Smith & Wesson Model 39. І, якби я насмілився, я навіть зайшов би так далеко, що посперечався, що ви цього не зробите.
– Чудова проникливість, оцінив це мій співрозмовник.
Інша людина, голос якої я ще не знав, видав саркастичний вибух сміху.
«Що ви хочете, - спитав я, скромно знизавши плечима, - може не треба загрожувати, вам потрібно попрацювати своїми мізками.
Двоє чоловіків перестали сміятися.
«Я сподіваюся, що ви виявите таку ж проникливість, коли справа дійде до співпраці», - сказав чоловік із британським акцентом, штовхаючи мене вперед ударом своєї зброї.
Очевидно, він не був новачком. Найменша помилка, і я був пристрелений, сумнівів не було. Несподівано, незважаючи на привабливість свого місцевого колориту, Гонконг – і, зокрема, район Темпл-стріт – просто втратив у моїх очах багато чарівності.
РОЗДІЛ ІІ.
Я все ще тримав невеликий папірець між великим і вказівним пальцями. Коли я проходив через двері, мені вдалося впустити його на підлогу, не будучи поміченим моїми ангелами-охоронцями.
Smith & Wesson від British Accent досі був притиснутий до моєї попереку. Я не міг не думати про величезну криваву дірку, яку снаряд проробив би в моєму тілі при найменшому натисканні пальця на спусковий гачок.