Він запитав. - Зараз?
Це було його перше слово. І він більше нічого не сказав. Однак я помітив сильний східноєвропейський акцент. Очевидно, він народився ближче до країни Распутіна, ніж Бенджаміна Франкліна. Це, до речі, ідеально підходило до стилю його пом'ятого гангстерського костюма 40-х років, взутих хрумких скоринок, рваного коміра і пошарпаної чорної краватки. Але якщо Распутін не відрізнявся елегантністю свого одягу, то, з іншого боку, слід зазначити звірячу силу, що виходить від його істоти.
«Коли хочете, мій любий друже», - сказав Блан у костюмі, дедалі більше макіавелістський і впевнений у собі в міру того, як проходили хвилини.
Мене це цілком влаштовувало. Чим більше вони думали, що мене паралізував страх, тим важче було застати їх зненацька. Але часу ще не було. Тому коли чемпіон Східної Європи з боксу скрутив мені руку, я просто стиснув зуби, щоб придушити крик болю. Потім я глянув на пістолет, його зловісне дуло було спрямовано прямо в центр моїх грудей.
- Так? - поцікавився найбалакучіший із тандему. Так буде краще? Чи бачите, містере Морлі, мій друг точно знає, як це зробити. Отже, давайте продовжимо цю невелику розмову. Але де ми зупинились?
"У Гонконгу", - сказав я.
«Звичайно, – погодився „British Accent” з дуже вимушеним сміхом, – цей маленький британський анклав, який хтось, можливо, набагато душевніший, ніж я, назвав «Китаєм у сірому фланельовому костюмі». Але є й інші речі, якими я був би захоплений набагато більше. Не змушуйте мене нудитися, містере Морлі. То які у вас були стосунки з нещасним По Чу?
- Я не знаю, про кого ви кажете.
- Справді? - Сказав "британський акцент", майже непомітно показуючи своєму асистенту.
Потужним ривком горила практично відірвав мені руку, а потім за частки секунди повернув її у вихідне положення. На мить я подумав, що він вивихнув мені плече. Жорстокий дубль був виконаний з феноменальною швидкістю, точністю та легкістю. Нічого не зашкодивши. Болісний біль розірвав мені весь бік. Але "Сміт і Вессон" був там, я нічого не міг вдіяти.
"На кого ви працюєте, містере Морлі?"
- Для невеликого конференц-центру, що знаходиться на тому самому тротуарі.
Новий знак "британський акцент". Знову рука Распутіна на моїй руці. Костяшка мого плеча скрипіла, як старий обрубок, кинутий у полум'я.
"Я ... я працюю позаштатним співробітником", - зумів пробурчати я.
Зміст моєї відповіді, здавалося, вислизнув від Распутіна. Але інквізитор у білому мовчазно наказав йому, і він послабив хватку.
"Це набагато краще", - сказав британський акцент. А тепер розкажи мені, що було в Пой Чу, що було так цікаво для тебе.
- Я... я...
І знову хуліган смикнув мене за руку. Біль відбився в моїй голові, і я відчув, що мої очі ось-ось вилізуть з орбіт.
- Ходімо, містере Морлі, будьте розважливі, кажіть. Якщо тільки ви не відчуваєте, що втрачаєте здатність використовувати ту руку, потім іншу, потім одну ногу і таке інше.
- Е... Він... він хотів продати мені якийсь товар.
– А! нарешті ми підійшли до найцікавішого! А що за товари, містере Морлі?
- промислові алмази.
Жорстока усмішка спотворила риси обличчя "British Accent".
- Містер Морлі, ви дурень! - виплюнув він, виразно співаючи кожен склад. Але найгірше те, що ви мене теж вважаєте дурнем! І ось чого я терпіти не можу з боку підмайстрів твого вигляду!
Він ступив до мене, погладжуючи пальцем спусковий гачок пістолета.
- Обидві руки! - крикнув він своєму приятелю.
Ця ідея, схоже, не викликала у Распутіна особливих проблем із совістю. Він схопив мою іншу руку і довів її до краю міцності. Його руки, потужні, як сталеві пазурі, схопили мої зап'ястя. Я знав, що все ще можу вирватися на волю. Але зараз не час влаштовувати їм невелику демонстрацію тхеквондо, карате у корейській моді.
"А тепер невелика прогулянка, містер Морлі", - пустотливо посміхнувся "British Accent", явно задоволений своїм веселим жартом.
Распутін штовхнув мене вперед, щоб збити з лави. З руками за спиною я не міг підвестися. Він змусив мене пригнутися, поки я не виявився практично віч-на-віч з гарматою «Сміт і Вессон». "Британський акцент" втратив самовладання. Він не міг приховати сильну радість, яку він відчував, бачачи, як я страждаю. Його садистське обличчя осяяло сяючим виразом обличчя, і він задоволено кивнув.