Нік залишався терплячим. "Це не ваша підказка, чи не так, сер?"
Хитрий вираз з'явився на обличчі Хоука. 'Звичайно, ні.'
Нік чекав. Хоук скаже йому, коли захоче.
Хоук знову глянув на аркуш паперу. Його губи скривилися. — Ви чули про хлопчиків, котрі випивають одну пляшку на день? Алкоголіки?
'Звісно.'
Його бос кинув аркуш паперу у кошик. «Ну, цей Манфрінто — такий хлопчик із однією жінкою на день. Наскільки ми знаємо, його єдина слабкість. Він невиліковний розпусник. Не торкається алкоголю, не грає в азартні ігри, навіть не курить. Але в нього має бути жінка щодня. І я вірю, що це буде його смертю. Хоук справді посміхнувся. Нік закурив ще одну сигарету із позолоченим мундштуком. — Пані, яку ви згадали у таксі? Та... куртизанка?
'Так. Її звуть Морган де Верізоне. Вона працює в нас уже близько п'яти років. Чи бачите, вона повністю міжнародна повія, і це дуже допомагає. Ідеальний камуфляж. І цілком безпечно, тому що їй не потрібно вдавати.
Ніку довелося це визнати. Міжнародна проституція була добрим прикриттям. Але його гострий професійний розум відразу побачив інші можливості.
— Вона теж могла б стати чудовим подвійним агентом, — лагідно сказав він. ' Цей ніж ріже в обидва боки, сер. Хоук кивнув головою. 'Я знаю це. Ми їй, звісно, не довіряємо, але з такою роботою це не має значення. У неї не буде шансу зрадити нас — я готовий пожертвувати нею, якщо доведеться.
Нік Картер відчув холод у собі. Він сам був досвідченим агентом, і на його боці справи були інакші. Він був людиною дії, іноді вбивчої люті, але він не мав холоднокровного підходу Хоука до запланованої смерті, його здатності безпринципно пожертвувати агентом, щоб отримати результат. То була слабкість, сказав він собі. Одна з його небагатьох слабкостей.
— Я не вірю, — сказав Хоук, — що ти зможеш наблизитись до Манфрінто без сторонньої допомоги. Він дуже обережний і дуже добре захищений. Не те щоб він не був таким зухвалим, як кат, але тільки коли йому щастить. Але в нього такий стан із жінками. Morgan de Verizone може наблизитись до нього, я впевнений. Крім того, я вже майже все залагодив. У неї, е-е, зв'язки по всій Європі. Не знаючи точно, чому Нік вирішив глузувати з старого джентльмена. — Ви не маєте на увазі громадський будинок? Така жінка, як ця Верайзон, не працює у звичайному туалеті, чи не так? Хоук виглядав засмученим, і Нік знову здивувався цій цікавій амбівалентності. Старий джентльмен міг підготувати вбивство так само пристрасно, як шаховий хід, але грубість засмутила його.
'Звичайно, ні.' - Хоук насупився. — Я не думаю, що вона колись думала про, е-е, бордел. Крім того, це не допомогло б нашій роботі. Але я припускаю, що вона має зв'язки з дівчатами, які працюють у публічних будинках. У будь-якому разі я вірю, що вона впорається з цією роботою. Ось дивись. Він дав Ніку фотографію 8x12. «Ось так виглядає жінка. Хоча, строго кажучи, вона не жінка.
Нік довго дивився на фото. Він відчував, що у світі щось серйозно спотворено. Це чудова істота повія?
У вузькому овалі обличчя з ідеально гармонійними рисами був відтінок Модільяні. Темна стрижка була строга, туго стягнута з високого блідого чола, маленькі, як у фавна, вуха прилягали до черепа. Ніс був прямим і коротким, ніби виліпленим, ніздрі були трохи розширені, а твердий рот був великим. Очі її дивилися на Ніка дотепно зухвало; великі мигдалеподібні очі з владним поглядом.
- Боже, - сказав Нік Картер. «Вона більше схожа на королеву, ніж на повію».
- Вона принцеса, - сказав Хоук. — Принаймні вона була їй. Справжньою. Кілька років тому вона вийшла заміж за італійського принца. Ви знаєте цей вид - хоч греблю гати і ні копійки. Вона розлучилася з ним перед тим, як почала працювати на нас.
Нік продовжував дивитись на фотографію. Йому було цікаво – чи це було очікування? Морган де Верізоне обіцяла, що сильно відрізнятиметься від усіх інших жінок, з якими він працював. Він терпіти не міг працювати з жінками, але якщо доведеться — що ж, це було чудове видовище. Теж розумне обличчя. Це завжди допомагало.
Тепер її обличчя назавжди закарбувалося в його пам'яті. Він повернув фотографію Хоуку, який поклав її до шухляди.
- Це ім'я, - сказав Нік. — Трохи старовинно, чи не так? Морган. Хіба це не сестра короля Артура? Морган ле Фей? Симпатична відьма чи щось таке?