— Говорімо німецькою, — запропонував Лібанський. — Майор знає цю мову, а польською не володіє.
— А де ви її вивчили? — поцікавився я.
Американець звів на мене погляд. Його темно-сірі очі секунду дивилися так, мовби Фаунтлерой вирішував, чи варто мені відповідати, а потім промовив спокійним глибоким голосом:
— В ескадрильї Лафаєт[130]. Пройшов спеціальні курси для офіцерів.
Чоловік говорив зі смішним акцентом, плутав відмінки, але зрозуміти його можна було без труднощів.
— У Відні я отримав розпорядження від полковника Ронґе зустрітися з вами.
Майор кивнув.
— От ми й зустрілись, — констатував він і, піднісши до рота склянку, випив. Після цього скривився і скептично покосився на пляшку.
— З вашого дозволу я продовжу, — втрутився Лібанський і негучно кашлянув, аби прочистити горло. — Ми тут цікава компанія… Різних національностей, якщо не брати до уваги нас із Самковським, то громадяни різних держав, у нас різне минуле й теперішнє, різний фах, а проте — спільна мета: допомогти новоствореній ескадрильї, якою командує майор, у боротьбі проти більшовиків.
Ескадрилья базується на Левандівському летовищі[131]. Я відповідаю за її технічну складову — літаки. Похвалитися аж надто новітнім повітряним флотом наразі ми не можемо. Більшість машин — це те, що нам дісталося від повітряних сил колишньої монархії: два «Бранденбурги», один з яких був колись поштовим літаком і виконував сполучення між Києвом та Віднем, себто між Австро-Угорщиною та УНР, кілька «Фоккерів» та найновіші «Альбатроси» типу D.III, які ми отримали зовсім нещодавно…[132]
— На одному з таких завтра літатиме мій найкращий пілот — капітан Ґрейвс, — перебив майор. — Продемонструє кілька висококласних фігур спеціально для Пілсудського.
— Пілсудський не приїде, — зазначив Самковський.
— Як це не приїде? — Фаунтлерой смикнувся усім своїм чималим тілом, від чого крісло під ним жалібно заскрипіло. — Чому ж ви нічого мені не сказали?
В очах майора спалахнув вогонь, який, здавалось, от‑от спопелить нещасного.
— Я сам про це дізнався лише годину тому, — відповів той спокійно.
— А яка причина? Чому він відмовився?
Поліціянт стенув плечима.
— Офіційно — через погіршення здоров’я. Лікарі, мовляв, не радять вирушати в дорогу.
— А неофіційно? — допитувався далі майор, ніби це і справді тепер мало якесь для нього значення.
— Неофіційно, думаю, через побоювання його охорони, — незворушно відповів Самковський. — У Варшаві не довіряють нашій поліції. Уважають, що належну безпеку ми тут не забезпечимо.
Вже пізніше я довідався, що Седрік Фаунтлерой був особисто знайомий з Пілсудським. Ба більше, саме з благословення президента молодої Польської держави і створили 7-му ескадрилью, якій до того ж було присвоєно ім’я Тадеуша Костюшка[133]. У Львові майор хотів продемонструвати Пілсудському все, на що здатні його пілоти, а тому і сприйняв цю звістку так болісно.
— Словом, ці «Альбатроси», виробництва Österreichische Flugzeugfabrik[134] з двигуном Austro-Daimler потужністю в середньому 200 кінських сил, з двома кулеметами Schwarzlose калібру 8 міліметрів — наразі наша основна зброя, — закінчив свою промову Лібанський.
— Свої повідомлення, пане Вістовичу, як тільки випаде змога їх надіслати, вам слід буде шифрувати, — промовив Самковський. — Гадаю, буде найкраще, якщо ви надсилатимете начебто ділові телеграми до Львова, а вже звідси їх відправлятимуть в ескадрилью. Надсилати напряму небезпечно.
Я досі не міг опам’ятатися від того, що цими «повіреними у справу особами», про яких говорив Ронґе, виявились Самковський та Лібанський. Звісно, нічого дивного в тому, що до акції задіяно представника поліції та інженера-авіатора. Але у Відні, мабуть, до деталей вивчили мою особову справу, якщо вирішили залучити саме цих двох.
— Гаразд, — сказав я. — Коли ж мені вирушати на схід?
— Ви можете вирушати, коли захочете, — промовив майор, все ще засмучений звісткою, яку отримав щойно від Самковського. — Питання в тому, коли наша ескадрилья почне бойові вильоти. А тут жодної дати я, на жаль, повідомити не у змозі. Є ряд причин, від яких ми залежимо: готовність літаків, погодні умови…
130
132
Моделі аеропланів, що перебували на озброєнні австро-угорської та німецької військової авіації.
133
Тадеуш Костюшко (1746–1817) — польський військовий діяч, учасник Американської революції.
134