Квінтесенція цього закону: коли води тихі, у ваших опонентів є час і простір, щоб змовлятися проти вас на свій розсуд. Тож скаламутьте воду, змусьте рибку спливти до поверхні — нехай ваші супротивники діють без підготовки, а ви перехопіть ініціативу. Для цього найкраще грати на неконтрольованих емоціях: гордості, марнославстві, любові, ненависті. Щойно вода скаламутиться, дрібна рибка мусить вхопити принаду. Що більше ваші суперники зляться, то більше втрачають самовладання і, врешті-решт, потрапляють у вашу водокручу та гинуть.
Суверенові не личить піднімати військо зі злості й роздратування, вождь не повинен починати війну через гнів.
ВЕРХОВНИЙ ЖРЕЦЬ ЯМА
У Кіньо, офіцера другого рангу, був брат, верховний жрець Ріогаку, людина з украй нестерпним характером. Поруч із його монастирем росло височезне кропивне дерево, через що люди почали називати його — верховний жрець Кропивне Дерево. «Це обурливе прізвисько, — сказав верховний жрець і зрубав дерево. Залишився пень, і тепер люди називали його Верховний Жрець Пень. Ріогаку роздратувався ще більше, викопав пень і викинув його геть, але потому залишилася яма. І тепер люди його називали Верховний Жрець Яма.
Злостивці закінчують тим, що стають посміховиськом, бо їхня реакція здається несумірною тому, що її викликало. Вони все сприймають надто серйозно, перебільшуючи образу. У них надмірна чутливість до дрібниць, і смішно, як вони усе сприймають на свій карб. Ще комічніша їхня переконаність у тому, що спалахи гніву свідчать про їхню силу. А насправді все навпаки: дражливість — не сила, а безпорадність. Своїми зривами людей можна вразити лише на деякий час, але, врешті, до вас просто втратять повагу. Вони починають розуміти, що людину з таким самовладанням легко вивести на слизьке.
Справа не в погамуванні гніву чи емоційних реакцій, бо репресії нас виснажують і спонукують до дивацтв. Ліпше змінити перспективу. Слід зрозуміти, що в соціальній царині або у владних іграх нема нічого особистого.
Кожен потрапляє до ланцюга подій, що передують нинішньому моменту. Злість виростає з проблем у дитинстві, з проблем наших батьків, які тягнуться з їхнього дитинства тощо. Коріння нашого гніву також у взаєминах із оточенням, в акумульованих розчаруваннях і душевних болях. Часто-густо якась особа здається нам причиною нашого гніву, але все набагато складніше й виходить за межі дій тієї особи. Якщо людина вихлюпує на вас свій гнів (і вам здається, що він непропорційний вашим діям), нагадайте собі, що їй ідеться не лише про вас — не втішайтеся такою думкою. Причина набагато ширша, вкорінена в минулому, охоплює багато прикрощів, які годі зрозуміти. Сприймайте це не як вихватку проти вас, а як емоційний сплеск прихованої сили, спробу контролювати або покарати вас у вигляді вражених почуттів чи гніву.
Зміна перспективи дасть вам змогу грати у владні ігри прозоріше та енергійніше. Замість того щоб викликати надмірну емоційну реакцію оточення, ліпше використати втрату ним самовладання.
Під час важливої битви у Війні трьох королівств у ІІІ ст. до н. е. радники командувача Цао Цао виявили документи, що підтверджували змову деяких генералів із ворогом, і запропонували заарештувати їх і стратити. Натомість він наказав спалити документи і забути про все. Якби він у критичний момент битви переймався цим і позивав до суду, то це йому ж далося б узнаки: гнів привернув би увагу до зради генералів, що вплинуло б на бойовий дух війська. Правосуддя могло почекати: він потім дасть їм раду. Цао Цао зберіг самовладання і вирішив правильно.
Порівняйте це з реакцією Наполеона на Талейрана: замість того щоб переходити до особистих порахунків, імператорові варто було чинити так, як Цао Цао, ретельно зваживши наслідки свого вчинку. Сильнішою відповіддю було б проігнорувати Талейрана або поступово перетягти його на свій бік і покарати пізніше.
Злість лише обмежує наш вибір, а влада не може розвиватися без вибору. Щойно навчитеся не брати все близько до серця і контролювати емоційну реакцію, ви здобудете безмежну владу: тепер можна пограти на емоційних реакціях інших людей. Підштовхніть невпевнених до дії, беручи під сумнів їхню мужність і спокушаючи перспективою легкої перемоги. Робіть, як Гудіні, коли йому кинув виклик менш успішний ілюзіоніст Клеппіні: виявіть очевидну слабкість (Гудіні не перешкоджав Клеппіні викрасти комбінацію для пари наручників), щоб спровокувати опонента. Відтак ви зможете легко з ним упоратись. Із самовпевненими також удавайте слабкість, щоб вони почали діяти похапцем.
Сунь Бінь, стратег королівства Ци і відданий учень Сунь-цзи, якось вів своє військо проти армій Вей, які були удвічі чисельніші. «Позасвічуймо 100 000 ліхтарів, коли наша армія ввійде до уділу Вей, — запропонував Сунь Бінь, — 50 000 — наступного дня, і тільки 30 000 — на третій день». На третій день генерал армії Вей вигукнув: «Я знав, що воїни Ци — боягузи, не минуло й трьох днів, як більше ніж половина з них повтікала!» І ось генерал, залишивши позаду неповоротку важкоозброєну піхоту, вирішив скористатися моментом і наскочити на табір Ци легкоозброєними загонами. Військо Сунь Біня відступило, заманивши армію вейців до тісного проходу, а там заскочило їх зненацька й знищило. Генерал уділу Вей загинув, його армію розгромлено, а Сунь Бінь легко добив залишки війська.
І насамкінець: найкраща реакція на ворога з гарячою головою — відсутність реакції. Дотримуйтеся тактики Талейрана: ніщо так не викликає лють у шаленця, як опонент, який не втрачає самовладання. Якщо вам вигідно вивести людей із рівноваги, оберіть позу байдужого аристократа. І запальник спрацює. Ви здобудете кілька перемог відразу, і найперша з них та, що емоційній реакції ваших опонентів ви протиставили гідність і самовладання.
Образ: рибний ставок. Вода чиста, плесо тихе, рибам гарно під поверхнею. Збийте хвилю — риба спливе. Ще сильніше збурте воду — і вона розізлиться, підніметься до самої поверхні й почне хапати все поблизу, не оминаючи свіжої принади на гачку.
Авторитетна думка: Якщо ваш опонент гарячковий, спробуйте роздратувати його. Якщо він пихатий, розворушіть його его… Той, хто навчився маніпулювати ворогом, створить ситуацію, у якій той почне діяти, він заманює ворога чимось невідпорним. Він не дає ворогові зупинитися, тримаючи перед ним принаду, а тоді нападає на нього з добірним військом (Сунь-цзи, IV ст. до н. е.).
Грати на людських емоціях слід обережно. Спочатку вивчіть ворога: деяку рибу краще залишити на дні ставка.
Правителі міста Тир, столиці стародавньої Фінікії, були переконані, що їм удасться дати відсіч Олександрові Македонському, завойовникові Сходу, який досі не чіпав їхнє місто, надійно захищене водою. Вони вирядили до Олександра послів сказати, що визнають його імператором, але не пустять до Тира ні його, ні його військо. Звичайно, це розлютило Олександра, і він розпочав облогу. Місто трималося чотири місяці, і Олександр, нарешті, вирішив, що справа не варта заходу, і ліпше домовитися з мешканцями Тира. Але вони, впевнені, що Олександр уже їм не страшний, відмовилися від переговорів і вбили його послів.
Олександр ошаленів. Тепер йому було байдуже, скільки триватиме облога і скільки для неї потрібно війська: у нього були ресурси, і він піде на все. Олександр розпочав потужний штурм, узяв Тир за кілька днів, обернув його на попіл, а містян продав у рабство.
Можна спокушати владних людей, утягуючи їх у свою гру й розпорошуючи їхні сили, як учинив Сунь Бінь, але випробуйте спочатку воду. Знайдіть у ворожій силі слабку ланку. Якщо вороги безмірно сильні, то внаслідок провокації ви нічого не виграєте й можете все втратити. Ретельно вибирайте, кого принаджувати, і не розтривожуйте акул.