Попри немилість принца, Браммел і далі поводився зарозуміло. Без патронату принца він загруз у страшних боргах, проте зберігав бездоганні манери, але незабаром всі його покинули. Він помер у жалюгідних злиднях, забутий і божевільний.
Тлумачення
Убивча дотепність Красунчика Браммела здобула йому прихильність принца Вельського. Але навіть йому, законодавцеві смаку і стилю, не минулися жарти про вигляд принца, особливо висловлені прямо. Ніколи не жартуйте з приводу повноти людини — особливо коли це ваш зверхник. Історія знає випадки, коли притулки наповнювалися людьми, котрі отак жартували зі своїх зверхників.
Папа Урбан VIII хотів залишитися в пам’яті людей як здібний поет, хоча, на жаль, був посереднім віршувальником. У 1629 році герцог Франческо д’Есте, знаючи про літературні амбіції Папи, відрядив до Ватикану послом поета Фульвіо Тесті. В одному з листів Тесті до герцога пояснено, чому йому випала така честь: «Коли обговорення закінчилося, я колінкував перед ним на прощання, але Його Святість подав мені знак і пішов до іншого приміщення, де він спав; там, підійшовши до столика, узяв із нього жмуток паперів і, з усмішкою повернувшись до мене, промовив: «Ми хочемо запропонувати увазі Вашої Світлості деякі наші твори». І він прочитав мені дві довгі оди в стилі Піндара, одна з яких вихваляла Пресвяту Діву, а друга — графиню Матильду».
Нам достеменно не відомо, що думав Тесті про ці поеми, бо йому було небезпечно вільно висловлювати власну думку навіть у листі. Але він вів далі: «Я, згідно з настроєм, коментував кожен рядок і хвалив, а потім, поцілувавши пантофлю Його Святості за такий незвичайний вияв благовоління [читання віршів], я пішов». Через кілька тижнів, коли сам герцог відвідав Папу, він зміг зацитувати кілька його віршів, розхваливши їх настільки, що Папа «радів до нестями».
Тлумачення
У питаннях смаку не стримуйтеся в улещуванні володаря. Смак — одна з найбільш чутливих частин нашого его. Ніколи не піддавайте сумніву смак зверхника — його вірші довершені, одяг бездоганний, а манери — взірцеві.
Якось по обіді Чжао, давньокитайський правитель із династії Хань (358—333 рр. до н. е.), заснув у палацових садках. Надвірний хранитель корони, основним обов’язком якого було наглядати за головним убором правителя, проходив садком і побачив повелителя, який спав без халата. Ставало прохолодно, і хранитель корони вкрив володаря власним халатом і пішов собі геть.
Коли Чжао прокинувся і побачив халат, що прикривав його, він запитав у своїх наближених: «Хто мене вкрив?» Вони відповіли: «Хранитель корони». Чжао викликав до себе офіційного хранителя халата і покарав його за нехтування своїми обов’язками. Він також викликав хранителя корони і стяв йому голову.
Тлумачення
Не переступайте межі своїх обов’язків. Робіть належне якомога краще, але не більше. Це поширена помилка — думати, що робити більше — це робити краще. Не добре показувати, як тяжко ви працюєте, бо тоді видаватиметься, що ви хочете приховати якусь ваду. Люди починають щось підозрювати, коли ви робите щось, що вам не загадували. Якщо ви хранитель корони — охороняйте корону. А надлишки енергії прибережіть до того часу, коли ви не при дворі.
Якось для розваги італійський художник доби Відродження Фра Філіппо Ліппі (1406—1469) разом із друзями відплив вітрильником із Анкони. У морі їх захопили дві мавританські галери; їх закували в кайдани, доправили до Барбарії й продали в рабство. Півтора року Філіппо гарував, не сподіваючись уже повернутися до Італії.
Кілька разів Філіппо бачив, як повз проходив його рабовласник, і якось вирішив вугіллям із вогнища намалювати портрет чоловіка. Усе ще в кайданах, він знайшов білий мур і намалював у повен зріст рабовласника в мавританському вбранні. Власник невдовзі почув про це, бо в тому краї ніхто доти не бачив такої вправності в малюванні; це здавалося дивом, даром Божим. Портрет так сподобався хазяїнові, що він негайно звільнив Філіппо і дав йому при дворі роботу. Усі відомі люди Барбарії приходили подивитися на чудові барвисті портрети, які Фра Філіппо продовжував створювати, і, нарешті, вдячний за честь, що йому випала, власник Філіппо безпечно повернув митця до Італії.
Тлумачення
Усіх нас, хто наймитує, у той чи інший спосіб брали в полон пірати й продавали в рабство. Але, подібно до Фра Філіппо, кожен із нас має якийсь дар, хист, здібність робити щось краще за інших. Подаруйте панові свій хист — і вас виокремлять серед інших надвірних. Нехай успіхи, якщо треба, підуть панові, бо це ж ненадовго: використайте його як спосіб виявити свій хист — і, врешті-решт, купите собі звільнення з неволі.
Альфонс I Арагонський мав слугу, який розповів королю, що минулої ночі бачив сон: Альфонсо подарував йому зброю, коней і вбрання. Альфонсо був людиною щедрою і заможною і подумав, що буде втішно, якщо сон збудеться, і тут-таки дав усе це слузі.
За деякий час той самий слуга сказав Альфонсо, що знову бачив сон — цього разу король дарував йому чималу купу золотих флоринів. Король посміхнувся і відповів: «Надалі не вір снам, вони брешуть».
Тлумачення
У ситуації з першим сном слуги Альфонсо панував над ситуацією. Справджуючи сон, король діяв ніби як Бог, у м’якій та гумористичній манері. А от у ситуації з другим сном уже ніякої магії вже не було — просто слуга вдався до огидного шахрайства. Не напитуйте собі забагато і знайте, коли зупинитися. Дарувати — це прерогатива пана. Не давайте йому шанс відхилити ваше прохання. Краще здобути милість, заслуживши її, а не випрохувати.
Знаменитий англійський пейзажист Джозеф Меллорд Вільям Тернер (1775—1851) був відомий як колорист, який поєднував яскравість із переливчастістю. Колір на його полотнах настільки вражав, що інші художники не хотіли, аби його роботи висіли поруч із їхніми.
Художник сер Томас Лоренс якось мав нещастя побачити картину Тернера «Кельн», що на виставці висіла поміж двома його власними полотнами. Лоренс із гіркотою поскаржився власникові галереї, який йому відповів, що чиїсь полотна мусять висіти поряд із творами Тернера. Але Тернер почув скаргу Лоренса і до відкриття виставки приглушив тони яскраво-золотого неба «Кельна», зробивши його таким тьмяним, як і барви на картинах Лоренса. Друг Тернера, побачивши це, вигукнув: «Що ти накоїв!» «Ну, бідолаха Лоренс здавався таким нещасним, — відповів Тернер. — До того ж це просто сажа. Після виставки я все змию».
Тлумачення
Багато клопотів царедворця пов’язані з паном, як, до речі, і більшість небезпек. Проте було б помилково вважати, що тільки пан визначає вашу долю. Ваші товариші й підлеглі також до неї причетні. Двір — це рагу з образ, страхів і сильних заздрощів. Вам слід погамувати всіх, хто потенційно може вам зашкодити, переадресувати їхні образи й заздрість іншим.
Як непересічний надвірний, Тернер знав, що його талан і слава залежать як від колег-художників, так і від дилерів і патронів. Скільки знаменитих стали жертвами заздрих колег! Краще тимчасово приглушити свій блиск, ніж страждати від стріл заздрості.
Вінстон Черчилль був художником-аматором, і після Другої світової війни колекціонери зацікавилися його картинами. Американський видавець Генрі Люс, засновник часописів «Тайм» і «Лайф», мав на стіні свого нью-йоркського офісу пейзаж Черчилля.