2Са 11:3 І послав Давид, і запитався про ту жінку. А посланий сказав: Таж то Вірсавія, Еліямова дочка, жінка хіттеянина Урії!
(...)
2Са 11:14 І сталося ранком, і написав Давид листа до Йоава, і послав через Урію.
2Са 11:15 А в листі тому він написав так: Поставте Урію напереді найтяжчого бою, і відступіте від нього, щоб він був ударений, і помер.
2Са 11:16 І сталося, коли Йоав обложував місто, то поставив Урію на те місце, про яке знав, що там хоробрі мужі.
2Са 11:17 І вийшли люди того міста, і воювали з Йоавом, і впали дехто з народу, із Давидових слуг, і повмирали, також хіттеянин Урія.
2Са 11:18 І послав Йоав, і доніс Давидові про всі справи того бою.
(...)
2Са 11:26 І прочула Урієва жінка, що помер її чоловік Урія, і голосила за своїм чоловіком.
2Са 11:27 А як минула жалоба, то Давид послав, і забрав її до свого дому, і вона стала йому за жінку, і породила йому сина.
Чжуге Лян ніколи не робив того, що могли зробити за нього інші, натомість він придумував отакі трюки. Ключем до такого стратегування є здатність продумувати все на перспективу й уявляти, як привабити тих, хто мав би попрацювати на вас.
Суттєвим елементом такого стратегування є приховування своєї мети, сповивання її таємницею, як оті невиразні ворожі човни у тумані. Коли суперники не знають, що вам треба, їхня поведінка згодом часто обертається проти них. Тобто вони стають для вас котячою лапкою. Якщо приховаєте свої наміри, то вам буде простіше змусити людей робити те, що вам треба, але що ви не хочете робити власноруч. Для цього необхідно планувати свої дії на кілька ходів наперед, подібно до того, як більярдна куля, перш ніж упасти в потрібну лузу, кілька разів ударяється об борт.
Американський шулер початку XX століття Джозеф Вайл, на прізвисько Жовтий Хлопчина, знав, що, як би майстерно він не зосереджувався на багатому нетязі, якщо отак несподівано підійти до чоловіка, той може щось запідозрити. Тому Вайл використовував як котячу лапку когось із знайомих нетяги, когось, хто стоїть нижче в суспільній ієрархії й не може стати об’єктом шахрайства, а тому буде поза підозрою. Вайл намагався зацікавити цю людину проектом, що обіцяв неймовірне збагачення. Переконавшись у реальності проекту, котяча лапка часто сама пропонувала, що її бос або багатий друг обов’язково має бути залучений до цієї справи: маючи більше готівки для інвестування, він збільшить ставки і дасть змогу всім учасникам заробити більше. Відтак котяча лапка залучала багатого простака, який від початку був метою для Вайла, але який тепер не запідозрить пастку, бо його залучив до афери довірений підлеглий. Таким чином найкраще знаходити підхід до владної особи: нехай із нею вас познайомить її партнер або підлеглий. Котяча лапка гарантуватиме вашу надійність і захистить вас від небажаного враження, буцімто ви — нав’язливий пройдисвіт.
Найпростіший і найдієвіший спосіб використовувати котячу лапку — надати цій особі якусь інформацію, яку вона від себе надасть тому, хто є вашою ціллю. Фальшива або підкинута інформація — потужне знаряддя, особливо якщо її поширює дурило поза підозрою. Вам буде нескладно вдавати невинність і приховувати, що джерело — це ви. Поведінковий психотерапевт доктор Мілтон Гайленд Еріксон розповідав, що серед його клієнтів часто зустрічалися подружжя, у яких дружина хотіла лікуватися в нього, а чоловік — категорично ні. Аби не витрачати енергію на налагодження контакту з чоловіком, доктор Еріксон приймав лише дружину. Коли вона говорила, він докидав свою інтерпретацію поведінки чоловіка, яка роздратувала б його, якби він це чув. Звичайно, дружина переповідала все чоловікові. Через кілька тижнів чоловікові вже так усе накипіло, що він наполіг на особистій присутності на сеансі, аби присадити лікаря.
Буває, що ви здобуваєте велику владу, добровільно пропонуючи себе в ролі котячої лапки. Це прийом досвідченого царедворця. Його символом можна назвати сера Волтера Релі, який кинув свій плащ у грязюку, щоб королева Єлизавета не забруднила черевички. Як знаряддя захисту зверхника від неприємності або небезпеки ви заслуговуєте на величезну повагу, що рано чи пізно окупиться. І пам’ятайте: якщо зробите свою допомогу тактовною, а не хвалькуватою і обтяжливою, то це дасть вам набагато більше задоволення і влади.
Образ: котяча лапка. У неї довгі пазурі, щоб хапати. Вона м’яка і з подушечками. Знайдіть кота і скористайтеся його лапкою, щоб тягати щось із вогню, дряпати ворогів, бавитися з мишкою, перш ніж її заковтнути. Іноді ви завдаєте болю котові, але найчастіше він нічого не відчуває.
Авторитетна думка: Усе приємне роби сам, а неприємне хай робить хтось інший. Перше сприяє вашій популярності, а друге — відвертає від вас зло. Після важливих звершень часто йдуть і винагороди, і покарання. Нехай же від вас виходить тільки добро, а зло — лише від інших (Бальтасар Ґрасіан).
Поводитися з котячими лапками і цапами-відбувайлами слід дуже обережно й делікатно. Вони, наче екран, ховають від людей вашу участь у брудних справах; якщо раптом екран підняти, ви виявитесь і маніпулятором, і ляльковиком, уся динаміка набуде протилежного вигляду, бо скрізь бачитимуть вашу руку і звинуватять у всіх лихах, до яких ви не були причетні. Щойно спливе правда — вам будуть непереливки, бо як їде біда, відчиняй ворота.
1572 року королева Франції Катерина Медічі готувала змову, аби прибрати Гаспара де Коліньї, адмірала французького військового флоту і лідера гугенотів (французьких протестантів). Коліньї був наближеним сина Катерини Шарля IX, і вона побоювалася зростання його впливу на молодого короля. Тому Катерина замовила його вбивство одному з членів сім’ї Ґізів, одного з найвпливовіших королівських кланів у країні.
У Катерини був і таємний план: вона хотіла, щоб гугеноти звинуватили Ґізів у вбивстві їхнього провідника і помстилися. За одним заходом вона могла знищити або завдати удару двом небезпечним суперникам — Коліньї й сім’ї Ґізів. Однак обидва плани пішли з вітром. Убивця промахнувся й лише поранив Коліньї, а той знав свого ворога — Катерину — і саме її запідозрив у замаху на нього та сказав про це королю. Зрештою, невдалий замах і подальші чвари спричинили низку подій, що призвели до кривавої громадянської війни між католиками й протестантами, що її кульмінацією була Варфоломіївська ніч, під час якої вбито тисячі протестантів.
Якщо вам потрібна котяча лапка чи цап-відбувайло для справи, що може мати серйозні наслідки, будьте дуже обережні: багато що може піти не так. Розумніше використати телепнів для менш серйозних заходів, коли помилки і прорахунки не спричинять жахливих наслідків.
І нарешті, буває, що краще не приховувати свою участь або відповідальність і визнати свою провину через помилку. Якщо у вас достатньо повноважень, іноді варто покаятися: ви з жалем просите пробачення в слабших за вас. Це прийом короля, який робить шоу зі своїх офір для добра людей. А часом вам може захотітись удати із себе правицю, яка карає, щоб підлеглі перебували в страху й тремтінні. Замість котячої лапки ви погрожуєте їм владною рукою. Не грайте цю гру надто часто, бо страх може перетворитися на образу й ненависть. Ви й не стямитесь, як ці почуття породять активну опозицію, яка колись позбавить вас влади. Котяча лапка краща, бо набагато безпечніша.
Закон 27.
Використовуйте потребу людей вірити, щоб створити послідовників вашого культу
СУДЖЕННЯ
Люди жадають у щось вірити. Станьте об’єктом цього жадання, пропонуючи їм свою мету й нову віру. Нехай ваші слова будуть невиразними, але багатонадійними. Ставте ентузіазм над раціональністю і тверезим мисленням. Запропонуйте вашим послідовникам нові ритуали, закличте їх до жертовності на свою користь. За браком організованої релігії й великих цілей ваша нова система віри дасть вам невичерпну владу.