Вам доведеться шукати такі методи, які дадуть максимум влади при найменших зусиллях, і ви побачите, що створення культу — один із найефективніших шляхів. Що більше у вас послідовників, то більше можливостей для обдурювання. Послідовники будуть не лише обожнювати вас, а й боронитимуть від ворогів і добровільно залучатимуть інших до народжуваного культу. Завдяки такому типу влади ви опиняєтеся в іншій, вищій царині, де вам не треба змагатись або вдаватися до хитрощів для свого волевиявлення. Вас обожнюють і вважають непомильним.
Вам це завдання може здатися надсильним, але насправді все досить просто. Усім людям украй треба в щось вірити. Це робить із нас наївних легковірів: ми просто не можемо довго сумніватися або перебувати в пустці через брак того, у що можна вірити. Покажіть нам нову справу, еліксир, схему швидкого збагачення, останній технологічний тренд чи мистецький рух — і ми аж із води вистрибнемо, щоб ухопити принаду. Погляньте на історію: можна скласти цілу бібліотеку з хронік нових трендів, культів, що здобули собі силу-силенну послідовників. Через кілька місяців, років, десятиріч, сторіч вони вже здаються дивоглядами, але свого часу вони були привабливими, трансцендентальними, божественними.
Завжди поспішаючи в щось повірити, ми творимо святих і вірування з нічого. Тож не змарнуйте цю легковірність: станьте об’єктом поклоніння. Нехай люди витворюють культ навколо вас.
Великі європейські шарлатани XVI і XVII століть оволодівали мистецтвом культотворення. Вони жили, як і ми нині, у добу трансформацій: організована релігія занепадала, наука розвивалася. Люди відчайдушно шукали нову справу чи віру. Шарлатани почали торгувати еліксирами здоров’я і алхімічними засобами швидкого збагачення. Вони хутко переїздили з міста до міста і спочатку зосереджувалися на маленьких групах, доки їм випадково не відкрилася сутність природи людини: що більша група гуртувалася довкола них, то легше було її дурити.
Шарлатанові було вигідно, що схильних вірити йому людей більшало, групи послідовників росли як із води, забезпечуючи масштабність його тріумфів. І так мало бути, бо протягом сторіч, починаючи з Відродження, популяризувалася наука. Накопичувалися величезні знання, поширюючись у нові часи за допомогою друкарського верстата, але водночас зростала і напівосвічена легковірна маса, яка ставала здобиччю шарлатана. Маса ставала більшістю, і справжня влада спиралася на її бажання, думки, преференції та заперечення. Таким чином імперія шарлатана розпросторювалася з поширенням знань, бо цей тип спирався на досягнення науки, хоч і спотвореної, і його продукування золота за допомогою хімічних процесів і дивовижні бальзами, створені на основі розвинутої медицини, не могли б зацікавити цілковитих профанів. Неписьменних від цього абсурду захищав їхній природжений здоровий глузд. Найвишуканіша аудиторія шарлатана складалася з напівписьменних людей, які замінили здоровий глузд недолугою спотвореною інформацією та спробували похапцем і невдало перейматися наукою та освітою… Переважна більшість людства завжди тяжіла до чудес, особливо в певні історичні періоди, коли зрушувалися надійні підвалини життя й старі економічні та духовні цінності, що раніше вважалися надійним опертям, а тепер утрачали своє значення. Тоді примножувалася кількість жертв, яких англійці в XVII ст. називали самовбивцями.
Сам шарлатан виходив на високий дерев’яний поміст (звідси й термін «продавець підробних ліків»), і навколо нього починали юрмитися люди. У групі люди стають емоційнішими, втрачаючи здатність раціонально міркувати. Якби шарлатан говорив із кожним осібно, вони визнали б його диваком, але в натовпі вони переймалися спільним настроєм і зосередженістю. Їм не вдавалося дистанціюватися, щоб поставитися до того, що діється, скептично. Завзяття натовпу заглушувало слабкі місця в промові шарлатана. Пристрасть і ентузіазм передавалися в натовпі, як інфекція, і люди жорстко реагували на тих, хто висловлював сумнів. Шарлатани свідомо десятиріччями вивчали динаміку експерименту і спонтанно адаптувалися до ситуації в її розвитку, а потім на цій підставі вдосконалювали науку приваблювання й утримування натовпу, формували з юрби послідовників, а з послідовників — прибічників культу.
Сьогодні викрути шарлатанів можуть здатися дивацтвом, але й нині серед нас тисячі шарлатанів використовують випробувані прийоми попередників, удосконалені за минулі сторіччя, лишень змінюючи назви еліксирів і модернізуючи вигляд своїх культів. Ми бачимо новітніх шарлатанів у всіх сферах життя — бізнесі, моді, політиці, мистецтві. Багато хто з них, імовірно, переймається шарлатанськими традиціями, не знаючи їхньої історії, але ви можете діяти більш системно і зважено. Просто виконайте п’ять кроків культотворення, які наші предки-шарлатани вдосконалювали протягом багатьох років.
Крок 1. Напускайте туману, дотримуйтеся простоти. Щоб створити культ, спочатку треба привернути увагу. І робити це слід не за допомогою вчинків, бо вони занадто прозорі й легко прочитуються, а за допомогою слів, туманних і оманливих. Ваші перші промови, бесіди та інтерв’ю повинні містити два елементи: з одного боку, обіцянка чогось великого, такого що веде до змін, а з другого — цілковита невизначеність. Це поєднання стимулюватиме невиразні мрії слухачів, які будуть придумувати свої логічні зв’язки й бачити те, що хочуть побачити.
Щоб надати своїй розпливчатості привабливості, використайте гучні й неконкретні слова, — вони запальні й викликають у людей ентузіазм. Дуже допомагають модні назви простих речей, а також цифрові викладки й туманні неологізми. Усе це створює враження фаховості знань і надає вам позірної поважності. Таким же чином спробуйте надати нового й свіжого вигляду предметові культу, аби мало хто розумів, про що йдеться. Якщо все зробити правильно, поєднання туманних обіцянок, невиразних, але спокусливих концепцій і запального ентузіазму розворушить людські душі, і навколо вас сформується група.
Якщо говорити надто розпливчасто, вам не повірять. Але небезпечніше бути конкретним. Якщо ви докладно поясните вигоду, яку отримають люди, йдучи за вами, то від вас чекатимуть виконання обіцянок.
При всій розпливчатості ваші гасла мають бути простими. Проблеми більшості людей зумовлені складними причинами: глибоко вкорінені неврози, взаємопов’язані соціальні чинники — їхнє коріння йде в далеке минуле, яке дуже важко розкопати. Проте мало кому вистачає на це терпіння; більшість хоче почути, що її проблеми мають просте розв’язання. Здатність запропонувати таке рішення дасть вам велику владу і примножить лави послідовників. Замість складних пояснень реального життя поверніться до примітивних рішень наших предків, до давніх народних ліків, до загадкової панацеї.
Крок 2. Віддавайте перевагу візуальному й чуттєвому над інтелектуальним. Щойно люди починають групуватися навколо вас, з’являються дві небезпеки — нудьга і скептицизм. Нудьга змусить людей податися деінде, скептицизм дає їм змогу відійти й раціонально обміркувати ваші пропозиції, розвіяти майстерно створений туман, виявити справжню вартість ваших ідей. Тому вам слід розважити знуджених і не підпускати циніків.
Найкраще зробити це за допомогою театру або чогось подібного. Оточіть себе розкішшю, засліпіть послідовників видимим блиском, нехай спектакль полонить їхній зір, тоді люди не побачать безглуздя ваших ідей, дірки в системі вірування. Це приверне більше їхньої уваги та дасть вам більше послідовників. Звертайтеся до всіх почуттів: використовуйте пахощі для запаху, заспокійливу музику для слуху, барвисті графіки і діаграми для зору. Можна навіть догодити мозку, застосовуючи, наприклад, нові технологічні пристрої, щоб надати своєму культу псевдонаукового блиску, але понад усе важливо не давати при цьому людям мислити. Долучайте екзотику — далекі культури, дивні обряди — для створення театральних ефектів, аби найбанальніші ординарні речі сприймалися як знаки чогось надзвичайного.