Крок 3. Структуруйте групу на кшталт релігійної організації. Кількість послідовників зростає, отож час їх організувати. Організовані релігії здавна мають безперечний авторитет для величезної кількості людей і досі зберігають свій вплив у нашу секулярну добу. І навіть якщо релігія тепер і потьмяніла, її форми досі резонують із владою. Можна нескінченно використовувати високі й святі асоціації організованої релігії. Створюйте ритуали для своїх послідовників, ієрархізуйте їх, ранжуйте за рівнем святості, надавайте їм імена і титули, які перегукуються з релігійними обертонами, просіть їх офірувати, аби заповнити ваші скрині й посилити вашу владу. Щоб підкреслити квазірелігійну природу ваших зібрань, промовляйте й дійте як пророк. Зрештою, ви ж не диктатор, ви — священик, гуру, мудрець, шаман або ще якесь описове слово, що приховує вашу реальну владу в релігійному тумані.
Крок 4. Приховуйте ваше джерело доходу. Ваша група виросла, ви збудували на її основі щось подібне до церкви. Скрині ваші починають наповнюватися грошима прибічників. Ви в жодному разі не повинні виявляти цікавості до грошей і до влади, яку вони дають. До певного часу слід приховувати і джерело ваших доходів.
Ваші послідовники хочуть вірити, що коли підуть за вами, то всілякі чудові речі почнуть падати прямо їм в руки. Оточуючи себе розкішшю, ви стаєте живим доказом правдивості своєї системи. Не давайте докопатися до істинного походження вашого багатства — тобто кишень ваших прибічників. Нехай вірять, що воно прийшло до вас завдяки істинності ваших ідей і методів. Послідовники повторюватимуть кожен ваш рух тіла в надії, що це дасть і їм ті ж плоди, і ентузіазм наслідування засліпить їх, не даючи побачити шарлатанську природу вашого добробуту.
СОВА, ЩО БУЛА БОГОМ
Якось безвидної ночі сова сиділа на гілці дуба. Дві кротиці намагалися нишком прослизнути повз. «Ви!» — сказала сова. «Хто?» — здригнулися вони в страху і здивуванні, бо не могли повірити, що хтось їх розгледить у цій чорноті. «Ви двоє!» — сказала сова. Кротиці поспішили геть і розповіли усім насельцям полів і лісів, що сова — найбільша і наймудріша з усіх тварин, бо могла бачити в темряві і відповісти на будь-яке питання. «Я подбаю про це», — сказала птаха-секретар; якось вона відвідала сову такої ж безвидної ночі. «Скільки кігтів я показую?» — спитала секретар. «Два», — відповіла сова, і це була правда. «Чи можете ви запропонувати мені інший вислів для «тобто» або «а саме»?» — запитала секретар. «Себто», — відповіла сова. «Нащо коханець заходить до коханої?» «Щоб упадати коло неї», — відповіла сова. Секретар поспішив назад до насельців полів і лісів і повідомив, що сова — справді найбільша і наймудріша тварина в світі, бо бачила в темряві і відповідала на будь-яке питання. «А вдень вона теж бачить?» — запитала руда лисиця. «Так», — докинули вовчок і французький пудель. «А вдень вона теж бачить?» Усі реготали з цих дурних питань, а тоді заповзялися на руду лисицю і її друзів та вигнали їх зі своїх теренів. Відтак вони послали гінця до сови і попросили стати їхнім лідером.
Сова прилетіла до тварин опівдні, коли яскраво світило сонце. Вона ступала поволі, що надавало їй поважності, і позирала довкруг великими виряченими очима, нібито демонструючи свій високий статус. «Вона богиня!» — закричала курка-плімутрок. І решта підхопила: «Вона богиня!» Тож вони подалися слідом за совою, а коли вона почала наштовхуватися на речі, вони й собі почали наштовхуватися. Врешті-решт, вона прийшла до бетонки й подалася далі суцільною смугою, а всі інші істоти — за нею. Аж ось яструб, який супроводжував цей хід, помітив вантажівку, яка їхала навстріч зі швидкістю 50 миль/год. і повідомив секретаря, а той — сову. «Попереду небезпека», — сказав секретар. «Себто?» — спитала сова. Секретар повторив. «А ви не боїтеся?» — запитав він. «Хто?» — спокійно перепитала сова, бо не могла бачити вантажівки. «Вона богиня!» — закричали всі знову, і далі продовжуючи це вигукувати. Аж раптом вантажівка вдарила їх і багатьох поклала, їдучи далі. Деякі тварини були тільки поранені, але більшість, зокрема сову, було вбито.
Висновок: Ви можете обдурювати дуже багато людей протягом дуже тривалого часу.
Крок 5. Дотримуйтеся принципу «Хто не з нами, той проти нас». Ваша група розрослася і процвітає; це магніт, що притягує дедалі новіші частинки. Але якщо ви не будете обачні, може початися інерція, і час та нудьга розмагнітять групу. Щоб підтримувати згуртованість послідовників, вам слід зробити те, що робили всі релігії та системи віри, — дотримуватися принципу «хто не з нами, той проти нас».
Насамперед переконайте ваших послідовників у тому, що вони входять до привілейованого клубу і їх об’єднують спільні цілі. Потім, щоб зміцнити це об’єднання, розробіть поняття підступного ворога, який хоче вас знищити. Існує чимало невірних, які підуть на все, щоб зупинити вас. Тепер кожного аутсайдера, який прагне розвінчати шарлатанську природу вашої системи, можна назвати членом такої схибленої сили.
Якщо у вас немає ворогів, знайдіть їх. Якщо з’явиться солом’яне опудало, на яке можна все списувати, ваші прихильники згуртуються й ущільнять свої лави. У них є ваша справа, у яку вони вірять, і невірні, яких слід знищити.
Дотримання І
1653 року 27-річний міланець Франческо Джузеппе Боррі оголосив, що мав видиво. Він ходив по місту й усім розповідав, що йому з’явився архангел Михаїл і сповістив, що Франческо обрано capitano generale Армії нового Папи, армії, яка підкорить світ і воскресить його. Архангел сповістив далі, що Боррі даровано силу бачити душі людей і що він скоро знайде філософський камінь, тобто речовину, яку віддавна шукали, бо вона могла перетворювати звичайні метали на золото. На друзів і знайомих, котрі чули, як Боррі пояснює своє видиво, і котрі були свідками того, як він сам перемінився, це справляло глибоке враження, бо доти Боррі був пияком, гультіпакою і картярем. Тепер він усе це покинув, поринувши у вивчення алхімії, і говорив лише про містицизм та окультизм.
Перетворення було таким раптовим і дивовижним, а слова Боррі настільки сповнені ентузіазму, що в нього почали з’являтися послідовники. На жаль, італійська інквізиція теж помітила його — вона переслідувала всіх окультистів, — тому, покинувши Італію, він вирушив мандрувати по Європі від Австрії до Голландії, розповідаючи, що «всім, хто піде за мною, буде даровано велику радість». Скрізь, де Боррі зупинявся, у нього з’являлися послідовники. Його метод був простий: він розповідав про видіння, які ставали дедалі витонченішими, і пропонував «зазирнути в душу» кожному, хто йому вірить (а таких було чимало). Перебуваючи нібито в трансі, він кілька хвилин пильно дивився на нового послідовника, а тоді оголошував, що бачив душу цієї людини, ступінь просвітлення і потенціал духовного звеличування. Якщо побачене здавалося йому перспективним, він додавав людину до ордену своїх учнів, який дедалі більше розростався, а це вже була неабияка честь.
Культ мав шість ступенів, до яких учні приписувалися залежно від того, що Боррі розгледів у їхніх душах. На наступний рівень можна було перейти завдяки роботі й цілковитій присвяті культу. Боррі, якого вони називали «Його Високоповажність» і «Універсальний доктор», вимагав від них найсуворішого дотримання обітниці бідності. Усі їхні гроші й майно передавалися йому. Але вони робили це охоче, бо Боррі казав їм: «Незабаром я завершу алхімічні досліди й добуду філософський камінь, і тоді ми всі матимемо стільки золота, скільки захочемо».