Месмер виходив із приміщення, натомість туди входили з глеками намагніченої води «асистенти-магнетизери» — дужі красені, які покроплювали пацієнтів водою, втирали їм у тіло цілющу рідину, робили масаж, доводячи їх до трансу. Через кілька хвилин жінок поривав деліріум. Одні схлипували, інші верещали й висмикували на собі волосся, ще інші істерично реготали. У розпал деліріуму до приміщення повертався Месмер у спадних шовкових шатах, гаптованих золотими квітами, несучи білий намагнічений стрижень. Рухаючись навколо контейнера, він погладжував і заспокоював пацієнтів, доки не запановувала тиша. Багато жінок згодом приписували дивну владу, яку він мав над ними, його проникливому погляду, який, на їхню думку, збуджував або притлумлював магнетичні флюїди в їхніх тілах.
Через кілька місяців після прибуття до Парижа Месмер увійшов у моду. Серед тих, хто його підтримував, була королева Франції Марія-Антуанета, дружина Луї XVI. Як і у Відні, професійні медики його не сприймали, але це пусте. Йому щедро платили учні та пацієнти, яких ставало дедалі більше.
Месмер розвивав свої теорії й стверджував, що людство можна гармонізувати за допомогою сил магнетизму; ця концепція припала до вподоби учасникам Французької революції. У країні ширився культ месмеризму; у багатьох містах виникали «Товариства гармонії», які експериментували з магнетизмом. Ці сумновідомі товариства почали очолювати вільнодумці, які перетворювали лікувальні сесії на групові оргії.
На вершині популярності Месмера у Франції було опубліковано доповідь комісії за результатами багаторічної перевірки теорії тваринного магнетизму. Висновок: вплив магнетизму на організм зумовлений груповою істерією та самонавіюванням. Добре документована доповідь зруйнувала репутацію Месмера у Франції. Він залишив країну і відійшов від справ. Але через кілька років по всій Європі з’явилися його імітатори, і культ месмеризму поширився знову, а вірників у культу стало ще більше.
Тлумачення
Діяльність Месмера можна поділити на два етапи. Перебуваючи у Відні, він щиро вірив у позитивність своїй теорії й усе робив, щоб її обґрунтувати. Але неприйняття теорії його колегами змусило Месмера виробити іншу стратегію. Спочатку він подався до Парижа, де його ніхто не знав, і його екстравагантні ідеї впали на родючий ґрунт. І він використав любов французів до театру, перетворив своє житло у подобу магічного світу, де надмірне навантаження на органи чуття запахів, видовищ і звуків доводили клієнтів до трансу. Дуже важливо те, що відтепер він проводив сеанси магнетизму лише з групами. Група забезпечувала атмосферу, у якій магнетизм міг проявлявся належним чином: один вірник впливав на іншого, заглушуючи сумніви окремих осіб.
Так Месмер із переконаного захисника магнетизму перетворився на шарлатана, який використовував будь-які трюки, щоб заволодіти увагою публіки. Найспритнішим трюком виявилася гра на пригніченій сексуальності, що булькає під поверхнею будь-якої групи. У групі постійно прагне назовні бажання соціальної єдності, що старше за цивілізацію. Це прагнення можна залучити до категорії об’єднавчої справи, але попід нею видно пригнічену сексуальність, і шарлатан знає, як її експлуатувати та як нею маніпулювати задля своїх потреб.
Месмер навчає нас: наша схильність до сумнівів, дистанція, що дає змогу думати, усе це пропадає, коли ми приєднуємося до групи. Тепло і заразливість групи беруть гору над скептицизмом особи. Оце ж та влада, яку ви здобуваєте, коли створюєте культ. Граючи на пригніченій сексуальності людей, ви змушуєте їх платити своєю екзальтацією з ознаками вашої містичної сили. Ви досягнете особливої влади, використовуючи нереалізоване тяжіння людей до проміскуїтету і поганського єднання.
Пам’ятайте також, що в найуспішніших культах релігія змішується з наукою. Візьміть найновіший технологічний тренд або фантазію й змішайте їх із шляхетною справою, містичною вірою, новим способом зцілення. Відразу ж почнуть множитися народні інтерпретації вашого гібридного культу, і вони додадуть вам влади, на яку ви ніколи не могли й претендувати.
Образ: магніт. Невидима сила притягує до нього предмети, які самі намагнічуються й починають притягувати інші частинки до себе, і сила загального магнетизму зростає. Але приберіть основний магніт, і все розвалиться. Станьте магнітом, невидимою силою, яка приваблює уяву людей і об’єднує їх. Варто їм зібратися навколо вас — і ніяка сила їх уже не відірве.
Авторитетна думка: Шарлатан досягає великої влади, просто даючи можливість людям вірити в те, у що вони вже хочуть вірити… Вірники не можуть триматися здаля; вони гуртуються навколо штукаря, прилучаючись до його аури, з поважною врочистістю піддаючись ілюзії, як худоба (Ґрет де Франческо).
Одне з обґрунтувань збирання послідовників полягає в тому, що групу легше обдурювати, ніж окрему особу, і вона дає вам значно більше влади. Проте в цьому є і небезпека: якщо раптом група зрозуміє, що ви її обдурили, то проти вас виступить не одна одурена душа, а роздратований натовп, який пошматує вас так само жадібно, як раніше дослухався до кожного вашого слова. Шарлатани постійно наражалися на цю небезпеку і були ладні покинути місто, щойно з’ясовувалося, що еліксир не лікує, а ідеї фальшиві. Зволікання загрожувало загибеллю. Граючи з натовпом, ви граєте з вогнем і повинні відстежувати перші іскри сумніву, ворогів, які можуть повернути натовп проти вас. Маніпулюючи емоціями натовпу, ви повинні навчитися адаптуватися, миттєво підлаштовуватися під настрої й бажання групи. Засилайте шпигунів, усе контролюйте і тримайте напоготові спаковані валізи.
З цієї причини ви, можливо, вважатимете за доцільне мати справу з окремими особами. Ізолювання їх від їхнього природного оточення може дати такий самий ефект, як і об’єднання в групи, бо вони тоді піддаються сугестії й залякуванню. Виберіть відповідного простака, і якщо він навіть не здогадається про ваші справжні наміри, то від нього легше втекти, ніж від натовпу.
Закон 28.
Сміливо беріться до справи
СУДЖЕННЯ
Якщо ви не впевнені, як діяти, не беріться до справи. Сумніви та вагання зашкодять виконанню. Нерішучість небезпечна: починати краще енергійно. Будь-які помилки через завзяття можна виправити за допомогою ще більшого завзяття. Усі поважають енергійних, і ніхто не шанує нерішучих.
СМІЛИВІСТЬ І НЕРІШУЧІСТЬ. Коротке психологічне порівняльне дослідження сміливості й нерішучості виокремлює різні психологічні реакції цілі: нерішучість ставить на вашому шляху перешкоди, а сміливість їх ліквідовує. Збагнувши це, ви зрозумієте необхідність долати природну соромливість і вдаватися до зухвальства. Наявність послідовників — найбільш яскравий психологічний наслідок сміливості та сором’язливості.
Що зухваліша брехня, то краще. У нас усіх є слабкості, а наші зусилля завжди недосконалі. Але якщо братися до справи з натиском, можна домогтися магічного ефекту — усі вади будуть приховані. Шахраї знають: що зухваліша брехня, то більш переконливою вона здається. Сама безоглядність історії надає їй достовірності, відвертаючи увагу людей від її неспроможності. Беручись когось ошукувати або починаючи переговори, не зупиняйтеся на попередніх планах. Вимагайте недосяжного, і ви здивуєтеся, як часто його отримуватимете.
Нерішучу здобич оточують леви. У людей є шосте відчуття на слабкості інших. Якщо з першої ж зустрічі демонструєте готовність до компромісу, поступок і відступу, ви будите звіра навіть у людях, яким зазвичай не властива кровожерливість. Усе залежить від сприйняття, і якщо у вас побачать людину, яка легко задкує, піддатливу, схильну до перемовин, вас безжально копатимуть ногами.