— Але, можливо, ви дозволите один укол морфію його преосвященству? — кожні п’ять хвилин питав жалісливий Брошке.
Штір заперечливо хитав головою, його преосвященство надривався все більше.
О пів на десяту біля будинку пролунав шум моторолера. Монсеньйор Штір підбіг до вікна, радісно вигукнув і кинувся до сходів. Біля виходу із зали він зіткнувся з здоровенним монахом, який, важко дихаючи, влетів у вітальню.
— Телеграма від його найсвятішості, з Ватікану! — заревів монах, перекрикуючи своїм одчайдушним басом стогони, які доносилися із спальні.
Монсеньйор Штір побожно розгорнув депешу й швидко пробіг її очима. Обличчя його розчаровано витяглося. Він недбало кинув телеграму на підлогу і, не повертаючись до лікарів, сказав ослаблим голосом:
— Можете ампутувати…
Фон Гросс і Міллер, відштовхуючи один одного, рушили до спальні. Цікавий терапевт Брошке схилився над кинутою депешею. Там було написано: «Чи не надто багато святих?»
— Так, так, панове, це надзвичайне відкриття, — наспівував своїм студентам на черговій лекції професор Дроббер. — Ви, звичайно, багато чого знаєте з газет. Але, панове, газети подають неточно…
Сподіваюся, ніхто не докорятиме мені, що я спочатку розгубився, дізнавшись, що статуя або ці останки, правильніше… мощі… ну, словом, цей Кролліціас складається з найчистішого європію. Тут, звісно, кожен втратив би самовладання. Одразу триста сорок кілограмів шістдесят третього елемента! Та ще в такому страшному вигляді!
Я спочатку вирішив, що мій радіоактиваційний аналізатор зіпсувався. Та ні, все було справне… І я, панове, міг збожеволіти, бо після цього три дні не спав, не їв, а лише думав. О, про що я тільки не передумав! Адже європій, з якого зроблений Кролліціас, абсолютно чистий! Ми не виявили навіть незначних домішок будь-яких металів. Це — неймовірно!
Так, панове, і тут прийшов на поміч мій асистент. Він колись навчався на медичному факультеті. Хто міг знати, що мій безмовний асистент Бреслер хотів стати лікарем і що ті два курси медичного факультету, які він закінчив, допоможуть нам в усьому розібратися!
Він прийшов до мене і сказав: «Це бактерії, професор». Я не захотів його слухати, бо ці слова здалися мені маячнею. Але добре подумавши, вирішив: «А чому б і ні?»
Все інше ви знаєте, панове. Тут газети надрукували ніби точно, І, якщо ми замислимося над цією проблемою, вона здасться нам не такою вже і незвичайною.
Справді, більшість відомих бактерій черпають необхідну життєву енергію так само, як і вищі тварини, за рахунок тепла, що виділяється при згоранні вуглецю в кисні. Але давно відомо, що існує багато різновидів мікросвіту, які чудово обходяться без кисню. Є бактерії, які необхідну їм життєву енергію черпають з реакції сполучення з сіркою або з реакції розкладу сірководню. За останні роки відкрито бактерії, які збуджують реакцію сполуки кремнію з киснем, і в цій реакції — їхнє джерело існування.
В даному випадку бачимо нову різновидність бактерій. Ми з асистентом Бреслером назвали їх атомними бактеріями. Вони одержують життєву енергію, збуджуючи ядерні реакції. Спочатку вони змушують повільно, але нестримно, зливатися ядра водню. При цьому утворюється кисень і за рахунок дефекту маси вилучається значна енергія. Та бактерії на цьому не зупиняються. Вони ведуть процес ядерних перетворень далі: ядра кисню зливаються в ядра титану. Це призводить до додаткового виділення енергії.
Цей процес укрупнення атомів триває доти, доки він, з невідомих нам причин, не припиниться на європію.
Ми відкрили ці бактерії, зафіксували їх у електронному мікроскопі, і тоді багато чого стало ясно. Стало ясно, чому святий Кролліціас перетворився на метал і чому його преосвященство теж так само трохи не віддав богові душу. Бактерії з Кролліціаса перейшли на його преосвященство.
Але лишалося ще багато загадкового. Чому ці бактерії були лише на мощах Кролліціаса? Чому все живе на Землі не стало їхньою жертвою?
І тут, панове, я здогадався. Так, так, я не буду фальшиво скромним. Це я здогадався зазирнути в оригінал відомого донесення пробста кассельського монастиря, Про це донесення, як ви пам’ятаєте, багато писали газети.
Бактерії були занесені на Землю метеоритом. Адже «камінь, що впав», про який говориться в донесенні — це, звичайно, метеорит. Хтозна, з яких Галактик залетів до нас цей страшний камінь!
Ясно тільки одне — атомні бактерії не витримали земних умов. Вони швидко перейшли в спори, перетворивши в європій лише бідолаху Кролліціаса.