— Барбаро!
— Ваша честь, — заговорив Бом, — містер Тейлор тисне на свідка.
— Я так не думаю, містере Бом, — відповів суддя й нахилився до Барбари. — Барбаро, відповідай на запитання.
— Ти збрехала містерові Корнблю, бо тобі не подобається міс Вілсон? — швидко запитав Кевін.
Це був чудовий хід, який випливав з того, що вона вже казала. Краєчком ока Кевін побачив, як присяжні підіймають брови.
Барбара хитнула головою, але її щокою потекла нова сльоза, а далі — ще одна.
— Барбаро, ти знаєш, що могла б зіпсувати кар’єру міс Вілсон? — запитав Кевін, відійшовши вбік, щоб дозволити Лоїс Вілсон дивитися просто на маленьку дівчинку. — Це не гра, це не схоже на таку гру, в яку граються вдома, не схоже на гру в «особливі місця», — гучно прошепотів він на додачу, і личко дівчинки неначе спалахнуло вогнем. Її очі збільшилися. Вона безтямно поглянула на слухачів.
— Якщо ти не розповіла мені всієї правди раніше, краще розповісти її зараз, аніж брехати далі. А тепер подумай і скажи нам правду, Барбаро, — додав Кевін, ставши над нею та гнівно витріщившись на неї.
Кевін відвів руку, як боксер, що готується нокатувати суперника.
— Міс Вілсон ніколи не торкалася інших дівчат. Вони погодилися про це сказати через те, що робили в тебе вдома того дня, так? Ти сказала, що розкажеш усім, якщо вони тобі не допоможуть?
У Барбари широко розкрився рот. Її обличчя було таким червоним, що здавалося, ніби до нього прилинула вся кров у її організмі. Вона поглянула великими очима на батьків. Кевін переступив з ноги на ногу, щоб затулити від неї постать прокурора.
— Нам не потрібно обговорювати те, що сталося в тебе вдома, — милосердно сказав він, — та чи сказала ти своїм подружкам, що і як говорити? Барбаро! — не вгавав він, нав’язуючи їй ту відповідь, якої хотів. — Коли сюди прийдуть інші дівчата, їм доведеться говорити про той день і про гру, їм доведеться розповісти правду. Але якщо ти скажеш її зараз, нам не потрібно буде їх слухати. Чи казала ти їм, що говорити?
— Так, — пробелькотіла вона, радіючи цій полегкості.
— Що?
— Так.
Вона заплакала.
— Отже, вони сказали містерові Корнблю те, що ти сказала їм йому сказати, — закінчив він, прояснюючи ситуацію.
Тоді він відвернувся від неї й подивився на присяжних із чудовим поєднанням гніву та жалю на обличчі. Усі вони поглянули на маленьку дівчинку, а тоді знову на Кевіна.
— Але я не брехала, коли розповідала йому про це. Не брехала! — прокричала Барбара крізь сльози.
— Барбаро, мені здається, що ти, сидячи тут, збрехала не раз і не двічі.
Він повернувся й захитав головою, дивлячись на окружного прокурора. Барбару, яка гірко плакала, довелося забрати з трибуни й вивести за бічні двері.
Кевін неквапом повернувся до свого місця, пильно дивлячись на слухачів. Більшість із них явно були шоковані, збиті з пантелику. Містер Корнблю, як і кілька інших обурених громадян, видавався розлюченим. Пан позаду всміхався йому, проте Міріам захитала головою і стерла зі щоки сльозу.
Лоїс Вілсон подивилася на нього, чекаючи на якийсь сигнал. Він кивнув, і тоді вона, як її й було навчено, милосердно поглянула на Барбару й теж витерла сльози, доречні й добре відрепетирувані.
Прокурор підвівся. Дивлячись на суддю та слухачів із відсутнім обличчям, він розумів: продовжувати марно.
2
«Ожиновий заїзд» був непоганим рестораном неподалік Блайсдейла. Це був англійський м’ясний ресторан, що славився своїм каре ягняти та домашнім трайфлом[1]. Кевін і Міріам Тейлори обожнювали тамтешню атмосферу — від брукованої пішохідної доріжки до великого вестибюля з лавами з дерева гікорі та цегляним каміном. Тейлорам здавалося, що на світі не може бути нічого романтичнішого за подорож до «Ожинового заїзду» сніжного вечора для того, щоб посидіти там біля барної стійки та попити коктейлів під тріскотіння вогню. У заїзді, як завжди, було повно клієнтів — заможних представників середнього класу, чимало з яких знали Кевіна. Деякі підходили до нього з вітаннями. Щойно їм із Міріам випало кілька секунд тиші на самоті, він торкнувся її плеча своїм і поцілував у щоку.
Чорну шкіряну спідницю та куртку, в яких вона була того вечора, Міріам купила майже місяць тому, але ховала в задній частині шафи, сподіваючись, що їй скоро випаде нагода витягти їх і здивувати Кевіна. Обтисла спідниця повторювала м’який пишний вигин її стегон і пружних сідниць, відкриваючи якраз удосталь її струнких, гарно окреслених ніг, щоб вона здавалася звабливою, але не відвертою. Під курткою на ній була біло-зелена плетена кофтинка, наче створена просто на її пружних грудях і мініатюрних плечах.
1
Трайфл — англійський десерт зі змоченого у вині бісквітного печива («пальчиків»), фруктів, заварного крему та збитих вершків. (