Хоча гроші ці були й не її, Тані завжди не подобалося розлучатися з ними, коли, на її думку, авіакомпанію дурили.
Тепер вона перемкнула увагу на те, щоб допомогти зібрати пасажирів, які запізнювалися на Рейс Два і щойно прибули до аеропорту. На щастя, автобус із реєстрації в місті приїхав кілька хвилин тому, і більшу частину його пасажирів уже вели в зал «Д» до виходу номер сорок сім. За хвилину-дві, вирішила Таня, якщо не буде проблем із посадкою припізнілих пасажирів, вона сама піде до виходу номер сорок сім.
Д. О. Ґерреро почув оголошення про Рейс Два, стоячи в черзі до страхової каси в центральному залі терміналу.
Саме Ґерреро, квапливого та знервованого, командир Вернон Демерест помітив там раніше, з невеликим дипломатом у руках, в якому лежала саморобна бомба.
Ґерреро з автобуса пішов просто до каси страхування, де зараз стояв п’ятим у черзі. Двоє людей у голові черги говорили з двома клеркинями, які працювали страх як повільно. Одна з них — білявка з великими грудьми та глибоким декольте — вела тривалу розмову з клієнткою, жінкою середнього віку. Клеркиня, вочевидь, радила жінці взяти більший поліс, ніж та просила; жінка не могла визначитися. Очевидно, поки Ґерреро дістанеться голови черги, мине, як мінімум, хвилин двадцять, але на той час Рейс Два уже, скоріш за все, відлетить. Але він мусив купити страховку; він мусив бути на борту.
Оголошення системи гучного зв’язку повідомило, що посадка на рейс проводиться на виході номер сорок сім. Ґерреро потрібно бути на виході негайно. Він відчув, що дрижить. Долоні прилипли до ручки дипломата. Знову глянув на годинник, уже вдвадцяте порівнюючи його з годинником терміналу. Минуло шість хвилин після оголошення Рейсу Два. Закінчення посадки… зачиняються двері літака… це може статися в будь-яку мить. Потрібно зробити хоч щось.
Д. О. Ґерреро грубо проштовхнувся до голови черги. Він уже давно не зважав на те, що його помітять або що він когось образить. Один чоловік запротестував:
— Агов, приятелю, ми тут теж чекаємо.
Ґерреро його проігнорував. Він звернувся до пишногрудої білявки:
— Будь ласка… вже оголосили мій рейс — до Рима. Мені потрібне страхування. Я не можу чекати.
Чоловік, що говорив перед тим, втрутився:
— То лети без. Наступного разу приїдеш сюди раніше.
Ґерреро мав спокусу відповісти: не буде наступного разу. Натомість знову звернувся до білявки:
— Будь ласка!
На його подив, вона тепло всміхнулася, хоча він очікував відмови.
— Ви сказали «Рим»?
— Так-так. Уже оголосили про рейс.
— Я знаю. — Вона знову всміхнулася. — Рейс Два «Транс Америки». Називається «Золота Каравела».
Незважаючи на знервованість, він зауважив сексуальний європейський акцент дівчини, мабуть, угорський. Д. О. Ґерреро спробував говорити спокійно:
— Саме так.
Дівчина, знову всміхаючись, звернулася до інших людей у черзі.
— У цього джентльмена справді дуже мало часу. Впевнена, ви не образитеся, якщо я допоможу йому.
Сьогодні стільки всього пішло шкереберть, що він не міг повірити в таку удачу. З черги донеслося якесь невиразне ремствування, але чоловік, який говорив перед тим, зараз мовчав. Дівчина витягла бланк заяви на страхування. Вона світилась усмішкою до жінки, з якою саме працювала.
— Зараз, хвилинку. — Тоді спрямувала усмішку на Д. О. Ґерреро.
Вперше він усвідомив, наскільки дієвою є ця усмішка і чому інші не протестують. Коли дівчина подивилася просто на нього, Ґерреро — якого рідко вражали жінки — відчув себе так, наче зараз розтане. А ще в неї були найбільші цицьки, які він будь-коли бачив.
— Мене звуть Банні[169], — промовила дівчина з європейським акцентом. — А вас? — Її кулькова ручка зависла над папером.
У ролі продавчині авіастрахування в аеропорту Банні Воробйофф мала неабиякий успіх.