Ніколи, ще ніколи раніше Сінді не відчувала нічого подібного. О Господи, подумала вона, якщо існує у світі чуттєва, фізична досконалість, то вона пережила її сьогодні. Мало того, тепер, коли вона познайомилася ближче з Дереком Іденом… любим Дереком… вона хотіла його знову — і частіше. На щастя, він, без сумніву, відчував те ж саме.
Їдучи отак на задньому сидінні таксі, вона подумки пережила події останніх двох годин.
Вони їхали у тому жахливому старому «шевроле» з «Лейк Мічиґан Інн» до маленького готелю біля «Мерчандайз Март»[188]. Швейцар прийняв машину з презирством — Дерек Іден цього, здається, не помітив, — а всередині, у вестибюлі, на них чекав нічний адміністратор. Сінді зробила висновок, що один з телефонних дзвінків, про які раніше говорив її супутник, стосувався цього готелю. Не було потреби проходити реєстрацію, нічний адміністратор провів їх просто до кімнати на одинадцятому поверсі. Залишивши їм ключ та коротко побажавши на добраніч, він пішов.
Кімната була така собі; старомодна, простакувата, зі слідами від сигарет на меблях, але чиста. Посередині стояло двоспальне ліжко. Біля ліжка, на столі — невідкоркована пляшка скотчу, якісь закуски та лід. На таці з алкоголем лежала картка зі словами: «З найкращими побажаннями від адміністратора»; Дерек Іден роздивився її, а потім запхав до кишені.
Коли Сінді поцікавилася, що це означає, Дерек пояснив: «Інколи готелі роблять ласку працівникам преси. Ми нічого не обіцяємо в таких ситуаціях; газета на таке не піде. Але іноді репортер чи помічник редактора може додати назву готелю в статтю, якщо це вигідно; або навпаки, якщо стаття про щось погане — смерть, наприклад; готелі цього не люблять, — ми можемо її пропустити. Як я й кажу, жодних обіцянок. Робиш, що можеш».
Вони випили, побалакали, тоді випили ще, і вже тоді він почав цілувати її. Потім Сінді відчула ніжність його рук, якими він гладив її волосся досить довго спочатку й так, що вона відчувала це всім тілом; тоді ті ж руки почали блукати її шкірою, повільно, о, як же повільно… і саме в ту мить Сінді почала усвідомлювати, що це може виявитися чимсь особливим.
Поки Дерек роздягав її з демонстративною майстерністю, якої йому бракувало раніше, то прошепотів: «Не квап нас, Сінді, ми нікуди не поспішаємо». Але невдовзі, коли вони вже були в ліжку, неймовірно теплому, як Дерек Іден і обіцяв у машині, вона захотіла квапитися і скрикувала: «Так, так!.. Так, будь ласка. Я не можу чекати!» Але він м’яко наполіг: «Ні, можеш. Ти мусиш». І Сінді підкорялася йому, цілковито, з приємністю віддаючись під його контроль, поки він її водив, ніби дитину, за руку вздовж краю прірви, а тоді назад, на крок-другий, коли вони спинялися з відчуттям, ніби витали у повітрі; а тоді знову, і назад, і знову, ще раз і ще, у блаженстві, яке ледь можливо було витерпіти; і зрештою, коли вже ніхто з них не міг чекати довше, настав спільний апогей, ніби небесний гімн з тисячею солодких симфоній; і якби Сінді могла обрати собі мить, коли померти, позаяк більше ніколи в її житті не буде бодай на йоту схожої миті, вона б обрала цю.
Пізніше Сінді вирішила, що одна з рис Дерека Ідена, які їй подобаються, це повна відсутність фальшу. Через десять хвилин після їхньої миті блаженства, коли до Сінді вже поверталася здатність нормально дихати, а серцебиття вирівнювалося, Дерек Іден підвівся на ліктях та прикурив їм по сигареті.
«Ми були чудові, Сінді. — Він усміхнувся. — Я б не проти зіграти матч-відповідь, і то далеко не один». Тоді Сінді усвідомила, що таким чином він визнавав дві речі: те, що вони тільки-но пережили, було суто фізичною, плотською пригодою й не варто загадувати, що за цим щось приховується; але разом вони досягли тієї рідкісної нірвани, цілковитої сексуальної сумісності. Тепер у них був, за потреби, особистий фізичний рай, який потрібно плекати та щораз більше досліджувати.
Такий варіант цілком влаштовував Сінді.
Вона сумнівалася, що у них з Дереком Іденом багато спільного поза межами спальні, та й він достоту не приз, який варто виставляти напоказ у світських колах. Навіть не замислюючись над цим, Сінді знала, що вона більше втратить, ніж одержить, від того, що її бачитимуть на людях у компанії Дерека. Крім того, він уже дав зрозуміти: його шлюб тримається міцно, хоча Сінді здогадувалася, що вдома він достатньо сексу не отримує, і співчувала, оскільки сама перебувала в такій ситуації.