— Тобі нічого не потрібно робити. — Ґвен підвела голову (свій голос вона контролювала). — І можеш не загадуватися, чи я все ускладнюватиму і чи це все тобі не переламає. Бо цього не буде. Я знала, у що вплутувалась; знала, що існує ймовірність, що таке трапиться. Я не зовсім очікувала цього, але так сталося. Мусила сказати тобі сьогодні, бо дитина твоя; це частина тебе, ти мусиш знати. Тепер знаєш, і також я кажу, що хвилюватися немає причин. Я збираюся сама все вирішити.
— Не говори дурниць; звісно, я допомагатиму. Ти ж не думаєш, що я просто втечу та проігнорую все це. — Найважливішою тут, усвідомлював він, є швидкість; щоб розібратися з небажаними зародками, маленьких жебраків потрібно позбуватися якнайшвидше. Цікаво, чи нема у Ґвен якихось релігійних упереджень щодо абортів. Вона ніколи не згадувала про те, що вона релігійна людина, проте інколи побожними стають навіть люди, від яких найменше цього очікуєш. Він запитав її: — Ти католичка?
— Ні.
Що ж, подумав Демерест, це допомагає. Тоді, можливо, все вирішить один короткий рейс до Швеції; кілька днів там — ось і все, чого потребує Ґвен. «Транс Америка» їх підтримає, як і завжди робили авіакомпанії, за умови, що вони не будуть залучені офіційно — слово «аборт» могло читатися між рядків, та ніколи не вказуватися прямим текстом. Таким чином, Ґвен могла б полетіти безкоштовно рейсом «Транс Америки» до Парижа, а тоді на «Ейр Франс» до Стокгольма за службовим квитком для працівників. Звісно, навіть якщо вона дістанеться Швеції, медичні рахунки все одно будуть збіса високими; серед працівників авіакомпаній побутував жарт, що шведи в заморських клієнток витягують не тільки дитину з лона, але й гроші з кишень. Все це було б, звісно, дешевше в Японії. Багато стюардес літали в Токіо, де їм робили аборт за п’ятдесят доларів. Там така операція була звичайною терапевтичною процедурою, але Демерест не довіряв їм; Швеція або Швейцарія — надійніші варіанти. Колись він заявив: якщо якась стюардеса від нього залетить, у неї все буде першого класу.
На його погляд, це було просто прикрою досадою, що Ґвен залетіла саме зараз, коли він працював над прибудовою до свого будинку, яка, як він похмуро пригадав, уже вийшла за рамки бюджету. Та хрін з нею, доведеться продати якісь акції — «Дженерал Дайнемікс»[104], мабуть; там у нього був непоганий приріст капіталу, й саме час уже мати з них якийсь прибуток. Варто буде зателефонувати брокеру одразу після приїзду з Рима й Неаполя.
Демерест запитав:
— Але ти ж усе одно летиш зі мною до Неаполя?
— Звісно; я вже давно цього чекала. Крім того, я купила нове негліже. Побачиш завтра вночі.
Він підвівся з-за столу та вишкірився:
— Ну ти й безсоромна дівка.
— Безсоромна вагітна дівка, яка безсоромно тебе кохає. А ти мене кохаєш?
Ґвен підійшла до нього, Демерест поцілував її вуста, обличчя, вухо. Торкнувся язиком мочки, відчув, як напружилися її руки, а тоді прошепотів:
— Так, я кохаю тебе. — Наразі, поміркував він, це правда.
— Верноне, любий…
— Так?
Її щока м’яко терлася об його. Прозвучав голос, приглушений його плечем.
— Я говорила це серйозно. Ти не мусиш мені допомагати. Але якщо справді хочеш, це інше.
— Я хочу. — Він вирішив, що вивідає в неї про аборт дорогою до аеропорту.
Ґвен звільнилася від обіймів і глянула на свій годинник — було 20:20.
— Уже час, командире, сер. Пора йти.
— Думаю, ти розумієш, що тобі справді не варто хвилюватися, — сказав Вернон Демерест Ґвен, коли вони вже їхали. — Авіакомпанії звикли до того, що їхні незаміжні стюардеси вагітніють. Таке постійно трапляється. За останніми даними, що я читав, середньостатистичний показник по всіх авіакомпаніях країни становить десять відсотків на рік.
Їхня дискусія, схвально відзначив він, ставала все прозаїчнішою. Чудово! Важливо відвести Ґвен якомога далі від будь-якої емоційної маячні стосовно дитини. Якщо її захоплять емоції, можуть виникнути певні труднощі.
Він обережно вів «мерседес», делікатно, проте міцно стискаючи кермо, що було його другою натурою під час керування будь-якою машиною, чи автомобілем, чи літаком. Вулиці передмістя, які саме очистили, коли він їхав з аеропорту на квартиру до Ґвен, знову вкривав товстий шар снігу. Снігопад тривав, і на відкритих місцях, не захищених будинками поблизу, зростали замети. Командир Демерест обачно об’їжджав найбільші кучугури. Він не мав наміру тут застрягати, так само як і вилазити з машини, доки не дістанеться теплого укриття паркінгу «Транс Америки».
104