Диспетчерський сектор, де зазвичай працював Кіт, включав частину зони Балтимор — Пітсбурґ. Цим сектором займалася команда з трьох людей. Кіт був диспетчером радіолокаційного контролю, чиє завдання полягало в тому, щоби підтримувати контакт з повітряними суднами та віддавати інструкції через радіозв’язок. Двоє помічників розбиралися з польотними даними й тримали зв’язок з аеропортом; старший диспетчер координував роботу всіх трьох. Сьогодні, на додачу до всього, в їхній команді був диспетчер-стажист, якого Кіт інструктував протягом останніх кількох тижнів.
Інші члени команди підходили в той же час, що й Кіт Бейкерсфелд, займали місця позаду працівників, яких мали замінити, та кілька хвилин вдивлялися в повітряну обстановку й фіксували її в голові. У здоровенному диспетчерському залі на інших робочих місцях відбувалося те саме.
Стоячи позаду диспетчера радіолокаційного контролю, що вже збирався закінчувати зміну, Кіт відчував, як загострюється його розум, як прискорюється швидкість мислення. Протягом наступних восьми годин, не беручи до уваги дві короткі перерви, його мозок муситиме постійно працювати в такому темпі.
Повітряний рух, як він помітив, був навантажений помірно, як на цю пору дня, беручи до уваги те, що повсюди була хороша погода. На темній поверхні індикатора близько п’ятнадцяти точок яскравого зеленого світла — або «цілей», як їх називали оператори радіолокаційної станції, — позначали борти у повітрі. «Конвейр-440» компанії «Аллегені»[115] перебував на висоті восьми тисяч футів[116] та наближався до Пітсбурґа. Позаду нього на різних висотах рухалися «ДіСі-8» від «Нешнал»[117], «Боїнг-727» від «Американ Ейрлайнз», два приватні повітряні судна — реактивний «Лір»[118] та «Фейрчайлд Ф-27»[119] — і ще один літак «Нешнал», цього разу турбогвинтова реактивна «Електра»[120]. Кілька інших літаків, зауважив Кіт, мали от-от з’явитися на екрані як з інших секторів, так і знявшись у повітря з аеропорту «Френдшип» у Балтиморі. У протилежному напрямку, до Балтимора, летів «ДіСі-9» «Дельти», якого на себе вже мав би перебрати диспетчерський пункт підходу «Френдшипа»; позаду цього борту рухалися рейс «ТВЕ», «Мартін»[121] компанії «П’ємонт Ейрлайнз»[122], ще один приватний літак, два літаки «Юнайтеда» й один «Могавк»[123]. Висота всіх бортів та відстань між ними були задовільними, як бачив Кіт, окрім двох повітряних суден «Юнайтеда», що летіли в напрямку Балтимора та перебували дещо ближче один до одного, ніж заведено. Диспетчер, що досі сидів перед індикатором, ніби прочитав думки Кіта й наказав другому борту «Юнайтед» відхилитися від маршруту і сповільнити політ.
— З обстановкою ознайомився, — тихо озвався Кіт. Диспетчер кивнув та відійшов.
Старший диспетчер, Перрі Янт, підключив навушники над головою Кіта й нахилився вперед, самотужки оцінюючи ситуацію з повітряним рухом. Перрі, довготелесий темношкірий чоловік, був на кілька років молодший. Він володів хорошою, швидкою пам’яттю, що зберігала величезний обсяг польотних даних та відтворювала їх цілком або частинами з комп’ютерною точністю. З Перрі було приємно працювати, коли виникали проблеми.
Кіт уже прийняв кілька нових рейсів та передав інші, коли старший диспетчер торкнувся його плеча.
— Кіте, сьогодні я працюю на двох робочих місцях — цьому та сусідньому. Нам бракує людей. Ти впораєшся, якщо я ненадовго відійду?
Кіт кивнув.
— Вас зрозумів. — Він передав по радіозв’язку поправку курсу для «Істерн-727», тоді вказав на диспетчера-стажиста, Джорджа Воллеса, який прослизнув на крісло поруч. — Мене підстрахує Джордж.
— Гаразд. — Перрі Янт відключив навушники й перемістився до консолі поруч. Така ситуація час від часу виникала раніше та не спричиняла додаткових ускладнень. Перрі Янт з Кітом працювали разом уже кілька років; між ними була повна взаємодовіра.
Кіт звернувся до стажиста:
— Джордже, ознайомлюйся з повітряною обстановкою.
Джордж Воллес кивнув та підсунувся ближче до індикатора радіолокатора. Йому було трохи за двадцять, стажувався вже близько двох років; перед тим служив у Повітряних силах США. Воллес уже встиг продемонструвати свій пильний, спритний розум, укупі з умінням не втрачати голови в напруженій ситуації. Через тиждень він стане кваліфікованим диспетчером, хоча практично був уже цілком натренованим.
Кіт навмисно дозволив, щоб відстань між «БіЕйСі-400»[124] «Американ Ейрлайнз» та «Боїнгом-727» «Нешнал» стала меншою, ніж потрібно; він був напоготові передати швидкі інструкції, якщо зближення стане критичним. Джордж Воллес миттю помітив цю ситуацію й повідомив Кіта, який усе виправив.
115
117
118
119
124