Такий безпосередній досвід — єдиний надійний спосіб перевірки вмінь нового диспетчера. Подібним чином, коли стажист сам опинявся за радіолокатором та стикався з труднощами, він повинен був мати шанс показати винахідливість та самотужки залагодити ситуацію. В такі моменти диспетчер-інструктор мусив відкинутися на спинці крісла, стиснути кулаки і рясно пітніти. Хтось описав це відчуття як «коли звисаєш з цегляної стіни, вчепившись самими нігтями». Коли саме втрутитися й перебрати контроль на себе — це критичне рішення, яке не можна прийняти ні надто рано, ні надто пізно. Якщо інструктор сам візьметься виправляти ситуацію, впевненість стажиста може назавжди зруйнуватися, й таким чином буде ризик втратити потенційного хорошого диспетчера. З іншого боку, якщо інструктор не втрутиться тоді, коли мусив би, результатом може стати страшне повітряне зіткнення. Такі ризики й додатковий психологічний тиск були настільки серйозними, що багато диспетчерів відмовлялися це терпіти. Вони вказували на те, що навчання інших не дає ні офіційного визнання, ні додаткової платні. Мало того, якщо щось трапиться, вся провина лягає на плечі диспетчера-інструктора. Для чого піддавати себе напрузі та брати відповідальність просто так?
Кіт, однак, встиг продемонструвати, що вміє талановито інструктувати й терпляче виховувати стажистів. І хоча й сам також інколи страждав та пітнів, але продовжував свою роботу, бо відчував, що мусить. Зараз Кіт особисто пишався професійним ростом Джорджа Воллеса.
Воллес тихо повторив:
— Я повернув би «Юнайтед-284» праворуч, доки не буде ешелонування за висотою з «Могавком».
Кіт кивнув і натиснув на кнопку мікрофона:
— «Юнайтед-284», я «Вашинґтон-центр». Праворуч курс нуль-шість-нуль.
Протріскотіла негайна відповідь:
— «Вашинґтон-керування», я «Юнайтед-284». Вас зрозумів; нуль-шість-нуль. — За багато миль, високо в чистому яскравому сонячному сяйві, поки пасажири куняли або читали, потужний елегантний літак заходив на плавний контрольований поворот. На екрані індикатора радіолокатора яскрава зелена позначка пів дюйма[125] завширшки, що була «Юнайтедом-284», почала рухатися в новому напрямку.
Під робочою зоною розміщувалась кімната, відведена під ряди стелажів з невсипущими магнітофонами, які записували радіообмін між землею та повітрям — для подальшого відтворення за потреби. Тут зберігали розмови з усіх робочих місць у диспетчерському залі. Старші диспетчери періодично уважно прослуховували деякі плівки. Якщо процедура була проведена з помилками, диспетчеру про це повідомляли; проте жоден диспетчер не знав наперед, коли саме його запис радіообміну візьмуть на аналіз. На дверях кімнати з магнітофонами висіло похмуре гумористичне нагадування: «Старший Брат слухає».
Ранок повільно минав.
Періодично з’являвся Перрі Янт. Він досі наглядав за обома місцями й затримувався достатньо надовго, щоб оцінювати поточну ситуацію з повітряним рухом. Те, що він бачив, здається, задовольняло його, тож позаду Кіта він проводив менше часу, ніж з іншим диспетчером, у якого, начебто, виникало кілька проблем. До середини ранку щільність повітряного руху дещо ослабла; вона відновиться знову перед обідом. Близько 10:30 Кіт Бейкерсфелд помінявся місцями з Джорджем Воллесом. Стажист тепер опинився перед екраном індикатора, а Кіт спостерігав за ним. Зрештою він зрозумів, що немає сенсу втручатися; молодий Воллес доводив, що він достатньо компетентний та пильний. Кіт розслабився, наскільки йому дозволяли умови.
Він знав, що між десятою й одинадцятою мусить сходити в туалет. За останні місяці пережив кілька нападів шлункового грипу; тепер підозрював, що почався ще один. Кіт подав знак Перрі Янту та звернувся до нього.
Старший диспетчер кивнув.
— Джордж як, справляється?
— Як ветеран своєї справи, — сказав Кіт достатньо голосно, щоб Джордж почув.
— Я триматиму все під контролем, — сказав Перрі. — Можеш іти, Кіте.
— Дякую.
Кіт поставив підпис у реєстраційному журналі сектору та відзначив час, коли відійшов з робочого місця. Перрі нашкрябав свої ініціали в наступному стовпчику журналу, беручи відповідальність за Воллеса. За кілька хвилин, коли Кіт повернеться, вони цю процедуру повторять.
Коли Кіт Бейкерсфелд покинув диспетчерський зал, старший диспетчер вивчав екран індикатора, злегка стискаючи плече Джорджа Воллеса.