— З Іллінойса до Рима, мужик — жваво оголосив Фред, — довжелезна така макаронина. Нам за це не мармулядою заплатять.
Він працював зі схемами, відомостями, таблицями, арифмометром, останніми повідомленнями, ручною рацією, трьома телефонами — та важкозрозумілим інстинктом.
Супервайзер наземного обслуговування щойно попросив по рації дозволу завантажити ще триста фунтів[154] пошти в передній відсік.
— Пойняв-прийняв, — підтвердив Фред Фірмфут.
Він шурхотів паперами, перевіряючи пасажирські відомості, списки в яких зросли за останні дві години. Авіакомпанії передбачали стандартну вагу пасажирів — сто сімдесят фунтів узимку, на десять фунтів[155] менше влітку. Стандартні дані завжди спрацьовували, за одним винятком: коли летіла якась спортивна команда. Кремезні футболісти посилали всі розрахунки під три чорти, і тоді диспетчери навантаження додавали свої власні, які варіювалися залежно від того, наскільки добре вони знали конкретну команду. Бейсболісти та хокеїсти проблем не становили; вони були не такі масивні, тож потрапляли під стандартні виміри. Сьогодні відомість показувала, що на борту Рейсу Два будуть тільки середньостатистичні пасажири.
— Хай іде пошта, пацан, — відповів Фред Фірмфут у ручну рацію, — але ту труну відсунь у задній відсік; по квитанції з вагою видно, що там ще той жирдос. А ще є запакований генератор з Вестінґгауза. Його посередині; решту вантажу можна навколо розкласти, має поміститися.
Фірмфутові тільки-но додало проблем те, що прибув наказ від екіпажу Рейсу Два, щоб до звичних резервів пального, призначених для руління та пробігу по землі, додали ще дві тисячі фунтів[156]. На полі сьогодні всі літаки потерпали через тривалі затримки, поки їхні двигуни працювали в очікуванні зльоту. Реактивний двигун, що працював на землі, глитав пальне, наче спраглий слон, а командири Демерест із Гаррісом не хотіли витрачати цінні галони, які їм можуть знадобитися дорогою до Рима. Заразом Фред Фірмфут мусив вирахувати, що все те додаткове пальне, яке закачували в крилові баки H-731-TA, може не згоріти до зльоту; відповідно, якась його частина може додатися до загальної злітної ваги. Питання полягало в тому — скільки?
З міркувань безпеки були певні обмеження для загальної маси перед зльотом, проте перед будь-яким маршрутним рейсом стояло завдання взяти максимально можливу кількість вантажу, щоби принести якомога більший дохід. Брудні нігті Фреда Фірмфута танцювали над арифмометром, виконуючи поспішні обчислення. Він обміркував результат, погладжуючи бороду, а запах його тіла був відразливіший, ніж зазвичай.
Рішення щодо додаткового пального було одним з багатьох, які командир Вернон Демерест встиг прийняти за останні пів години. Чи радше він давав командиру Енсонові Гаррісу приймати ці рішення, а тоді — як командир-інспектор, на якому лежить уся відповідальність, — сам їх схвалював. Вернон Демерест насолоджувався своєю пасивною роллю на сьогодні — коли хтось інший робив більшу частину роботи, а проте він не втрачав своєї владної позиції. Демерест поки не скасував жодного рішення Енсона Гарріса, що було не дивно, позаяк досвід та вислуга останнього були майже нарівні з Демерестовими.
Гарріс був похмурий та роздратований, коли вони вдруге побачилися сьогодні в кімнаті для екіпажу, в ангарі «Транс Америки». Демерест весело зауважив, що Енсон таки одягнув статутну сорочку, хоча та була йому замала, тож час від часу Гаррісова долоня тягнулася вгору, щоби попустити комірець. Командирові Гаррісу вдалося помінятися сорочками з одним послужливим другим пілотом, який потім охоче поділився цією історією зі своїм командиром.
Та за кілька хвилин Гарріс розслабився. Як професіонал аж до кущистих, сивих брів, він усвідомлював, що жоден льотний екіпаж не може ефективно працювати, якщо в кабіні панує ворожнеча.
У кімнаті для екіпажу обоє командирів перевірили свої поштові скриньки, де, як завжди, була купа кореспонденції — здебільшого бюлетені компанії, які потрібно було прочитати перед сьогоднішнім рейсом. Решту нагадувань — від старшого пілота, медичного відділу, дослідного відділу, кабінету картографа та всіх інших — вони заберуть додому і потім переглянуть.