-- Ти хочеш знати чи вони мали зірки чи орлів на кашкетах? Пробач, я не звернула уваги, -- відповіла незнайомка холодно. – Було б добре, якби і ти зрозумів, що це вже не має найменшого значення. Країн, армій, організацій більше немає. Є тільки “ми” й “вони”. Та вчителька… Я дотримала слова, а вона віддала мені своє тіло і вирішила ділити зі мною розум. Я не розчавила її, хоча й могла. Вона спокійна і почувається в безпеці, -- закінчила вона.
-- Як ти мене знайшла? Адже це була не випадковість?
-- Ні, коли я тебе… позначила, то стала… -- вона замовкла, шукаючи відповідний термін. – свідома тебе, включно з тим, де ти. Це важко описати, але ж ти не мусиш шукати свою руку, ти відчуваєш її… Тоді, у в‘язниці, я не перелила всю свою особистість у свідомість свого… попереднього господаря, не було такої потреби. Ця… процедура має певні обмеження: якщо я цілковито з‘єднаюся з якимось тілом, це дозволить мені використовувати всю його силу, всі його здібності, але смерть, фізична смерть “носія” призведе до моєї загибелі. У випадку, коли я зроблю це частково, не проникаючи до кінця, то буду слабою, але в безпеці. Це дає можливість швидко залишити ту форму. Зараз я тут ціла, зіграла ва-банк…
Його мучили запитання, сотні запитань, але може саме тому, що їх було так багато, він не міг вирішити, яке поставити. Знав, що кожне приведе до наступного. Тому він мовчав, вслухаючись в шум вітру, вдивляючись в незнайомку. Чужу і далеку, як зворотній бік місяця, а в той же час близьку, таку, що викликає довіру, як роками знайомий дотик пістолета. Кроне відчував, що його попереднє життя йде в небуття: друзі, установи й особи, яким він присягав на вірність, цінності, яким він був вірний десятки років – все це ставало тільки спогадами, тінню минулого. Бо настало невідоме, неочікуване. На згарищах старого зароджувався новий порядок. Кроне не знав, не міг знати, яким він буде, але щодо одного в нього не було сумнівів – його сформує боротьба, криваве, безжальне зіткнення сил, які шукатимуть для себе місця в новій реальності. В цьому не було нічого нового, нічого надзвичайного. Тому коли опустився вечір, він згорнув табір і став готовий в дорогу. Незнайомка відразу приєдналася до нього, вони вирушили користаючись нічною темрявою – солдат розбитої армії і акула. На них чекав цілий світ.
Кінець
Adam Przechrzta
Rekiny i małe rybki (Wilczy Legion – 8)
Переклад з польської -- полігНОТ
https://www.facebook.com/pg/PoligNOT
Заходьте на мою сторінку на Facebook і підписуйтеся, щоб довідуватися про нові переклади.