Нарешті дідові стало зовсім не сила далі терпіти від домовика, а всякі засоби, що їх раяли люди — молебні, попи й праведники, не брали нечистої сили. Домовик робив у хаті своє. Терпець дідові ввірвався, і дід Опанас вирішив подати скаргу на домовика до Райвиконкому, десь-то згадавши про те, що колись восени говорив член «канесе» Скалодубенко:
— Нечисту силу совецька власть геть скасувала...
У Райвиконкомі на дідову скаргу звернули увагу. Як на те до Ладижинки їхав у службових справах агроном і взявся виявити домовика в Софіїній хаті та, звісно, як пощастить, ліквідувати ту нечисту силу, що залляла за шкуру сала дідові Опанасові, а також стала на перешкоді коханню Трохима Дученка до Софії, повернувши його назад до колишньої коханки — удови Тодоськи Боченкової.
Приїхавши до Ладижинки й обізнавшись зі справою про домовика, агроном найбільшу увагу звернув саме на момент кохання (люди добрі все розкажуть) Трохима Дученка з-першу з Тодоською. потім з Софією, а після об’яви домовика — знову з Тодоською. Чи то він знав напевне, що всяка нечиста сила живиться переважно чуттям, а не розсудливістю, чи через щось пише, але саме від нього кохання агроном і почав шукати стежки до домовика.
Відвідавши Софіїну хату, агроном кинув оком по кутках: чи не знайде когось, хто підходив би до ролі домовика. В око йому впала дівчинка років із десять з гаком. Меткі очиці цієї дівчинки казали за те, що вона могла бути непоганим домовиком.
— Чи не це, часом, і є домовик? — спало агрономові на думку. Не виявляючи, проте, цієї думки, він ласкаво забалакав до неї, розпитав, хто й що вона є, взнав, що вона — в тітки Софії «служить» за няньку й що домовика вона не боїться, бо. мовляв, Тихін, що в консомолі, казав їй:
— Дурна, ніяких домовиків нема.
Далі, коли дівчинка почала розмовляти з агрономом зовсім сміливо, він узяв її за руку, обіцяючи щось цікаве показати, вивів у сіни й тут стиха, але впевнено, сказав:
— А навіщо це ти вночі діда Опанаса та тітку Софію лякаєш? Це-ж ти збиткуєшся, а вони кажуть, що домовик.
Дівчинка оторопіла й, блиснувши в сінешній пітьмі на агронома круглими очима, раптом опустила їх долі:
— Та то тітка Тодоська мене намовили... Обіцяли спідничку й чобітки за це справити. Тільки ви тітці Софії не кажіть...
— Ну, ну, не бійся... не скажу. Тільки не збиткуйся більше.
І справді, після того домовик раптом десь ізслиз з Софіїної хати. Дід міг спокійно собі спати на печі. Ніяка нечиста сила його не турбувала. Не знати тільки, чи Трохим Дученко знову повернувся від Тодоськи до Софії й чи спить спокійно Софія?
А. Хуторян.
ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ МАТЕМАТИКИ
(З чого складається хуліган)
Знизу сам МАТеМАТик.
1) Коли тов. Чуфиркинові доводилося бувати в центрі й фотографуватися у групі, він сідав у таку позу.
2) У своєму окружному місті позиція тов. Чуфиркина була трошки краща.
3) У групі районного маштабу тов. Чуфиркин сидів на зовсім непоганому місці.
4) Але в себе на селі тов. Чуфиркин фотографувався тільки в центрі.
(«Крок.»)
ЧАГАРОВЕ РОБЛИВО
—Моє перше: птичка.
— Моє друге: кричать у трубку.
— Моє ціле: говорять радслужбовці, беручися до вкраїнської мови...
— ?..
— Чиж-ало!
Воно й справді важкувато, але-ж і простому чоловікові, що йому з тим радслужбовцем діло доводиться мати, теж не легше буває!..
Одного разу дядько Максим (з Дримайлівських хуторів) приїхав до окружного міста. Зібрався від своєї щоденної праці вперше за ціле літо, то й вирішив усі діла свої справити.
Там власне і діл тих! Сини ложок дерев’яних на продаж навирізували, то треба було довідатися — чи потрібний патент на ті ложки?
Приїхав. Куди-ж його? Ну, звичайно, передусім до сельбуду!
Стрів дядька Максима в сельбуді Ігнатій Васильович. Стрів дуже привітно, навіть сісти попросив і цигарку запропонував. (На жаль дядько Максим тютюном не «занімався»).
Вислухав дядька Максима Ігнатій Васильович уважно, встромив у ручку нове блискуче перо і... заскрипіло воно!..