Плакати. Тут треба давитись в обидва — якій профспілці належить клуб, а тоді вже вибирати відповідні гасла та заклики. Ось, наприклад, клуб «Медсантруд». Сюди треба на плакат дещо з медицини. Це легко зробити. Ось вам українізований (і головне, що з «народньої мови» — ніякий українознавець не причепиться) плакат для «Медсантруд».
Чарка все на світі робить,
З нею добре жити —
Від усякої хвороби
Може відлічити.
В цьому плакаті, як бачимо, поєднано в одне ціле і виробничий момент, і розумна розвага для членів клубу, і українізація. Та й Укрдержспирт буде радіти з того: все-ж таки — підтримка, пропаганда, живий і міцний звязок.
Ось вам плакат для клубу «Народнього звязку»:
Через річеньку, через биструю
Подай рученьку, подай другую.
Для залізничого:
Подай, подай перевозу,
Та подай перевозу —
Я перевезуся.
Таких плакатів можна багато підібрати для кожного клубу.
Коли ваш клуб неустаткований, тісний, холодний, а поруч з вами стоїть зразковий, освітлений, гарний, ви пишіть допис до стінгазети, починаючи його приблизно так: — У сусіда хата біла, у сусіда жінка мила; а у мене сиротини... то-що.
Добре, коли в клубі буде буфет, тільки-ж його теж треба українізувати. Всякі лімонади, зельтерські, плюшки та бутерброди одкиньте, то — джерела чужої культури. А нам — української. Насамперед, на видному місці поставте батарею зеленуватих пляшечок. Тільки виправте написи на ярличках. Там хоч і по українському написано, а проте помилка — «очищене хлібне вино», — яке там «вино» — скаже вам кожний український дядько: — сама що ні є горілка. Так отож виправте, а потім поставте на стіл вареники, ковбаси, сало, борщ. Ковбасу та борщ українізуйте теж, а то в нас, бува, на вивісках та меню ще й досі подекуди пишуть «малоросійський борщ». Брешуть — наш, український. Репертуар п’єс для вистави вам відомий уже давно, ви його й самі виставляєте: «Кум мірошник», «Наталка Полтавка», «Москаль чарівник» то-що.
Не забудьте ще українізувати всякі оповіщення, програми, афіші то-що. Тільки дивіться спочатку в Академічний словник. Ось вам треба написати — в середу виступає струнна оркестра... то-що. Ви подивіться в словнику на «О» і побачите: «оркестр — оркестра, банда»... Навіщо вам вибирати «оркестра» — це, ніби по російському. Ви берете друге слово й тоді у вас буде: — виступає струнна банда, диригує відомий у Київі бандит... (не лякайтеся — це означатиме — дирижер). Улаштуйте ще до цього всього цікавий диспут на тему: «Як правильно треба писати — «зідхати» чи «зітхати», «лямпа» чи «лампа», запросіть двох мовознавців (тільки не підпускайте їх близько одно до одного, а якщо трапиться, так і розмиряйте) і у вас у клубі українізація вже як то кажуть — «в шляпе». Ну, а якщо ви, керівник клубу, вже й сами українізувались, то можете сміливо сказати: у мене українізація в сивій шапці.
П.К.
ЛІТНІЙ СПОРТ
Живих коників – у сачок.
ТРЕБА ВСЮДИ ПРИЯТЕЛЯ
Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила,
Де була яка ікона
Всюди поліпила.
Іще пара остається.
Де їх приліпити?..
— Ага! — каже, — пошукаю
Святого Микити!
Найшла баба і Микиту—
Святий чорта ціпить!..
Баба одну йому ставить,
Другу чорту ліпить...
Бачуть люди й розважають,
Щоб там не ліпила:
— Що ти, бабо, — кажуть, — робиш?
Та ж то вража сила!
Але баба обернулась:
— Не судіте, люди!
Ніхто того не відає,
Де по смерти буде...
Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятеля мати.
С. Руданський.
РАДЯНСЬКА ГІРЧИЦЯ