Планета Земля на той час опинилася в найсприятливішому місці і була орієнтована щодо Сонця так, що могла дати притулок різним живим істотам — від теплолюбних до холодолюбних. Титани-планетотехніки перенесли на Землю, яка була в основному водною планетою, цілі материки з інших світів, накладаючи їх часто без будь-якої послідовності. Так порушилася геохронологія, про що ми згадували, так опинилися в різних місцях світу гігантські цвинтарі ящерів та інших велетнів докатастрофічного циклу. Розмаїття форм фауни та флори теж пояснюється цими причинами. Коротше, титани вирішили врятувати на земному «ковчегові» все, що можна — від метеликів до троянд, від котів до генофонду космічних жителів, котрий був прищеплений первісним племенам планети.
Крок був надто ризикований — нав'язати ще не сформованим духовно приматам алгоритм космічного гнозису, але у приречених жителів Уранічного світу вибору не було: течія хроносу-часу владно вступала у свої права, скарби розуму треба було зберегти від зажерливого бога смерті, а це можна було зробити лише передачею естафети грядущим поколінням.
Чи не є вражаючий образ Прометея символом титанів, котрі передали вогонь розуму, космічної естафети людям Землі, і тим самим прирекли самих себе на мільйоннорічне перебування в планетарному інферно? Зевс-закон нещадний: поєднавши себе з долею інших істот, ми вже змушені брати на себе й відповідальність за цю долю. Як писав Екзюпері: ми відповідаємо за тих, кого приручили.
Можна уявити, який трагізм, яка драматичність були в останніх діях наших зоряних пращурів! Сіяти — майже в безнадії — золоті зерна знання в тужаву плоть напівдиких аборигенів Землі, сподіваючись, що психогенетична парость згодом проб'є мури, що у внутрішньому двобої Звіра й Людини переможе Титан, що він згадає своє зоряне покликання і ще раз «дорівняється до себе», реалізує в собі імператив Матері-Природи. Та хіба ми — нащадки титанів — не робимо того самого щороку, щоднини впродовж усієї кривавої історії людства, кидаючи насіння мрій та дерзновенних задумів у мерзлу, озиму землю реальності?
Але в чому ж заповіт прадавніх мудреців, котрі, як могли, передали нам титанічне знання у символічних образах? Що саме загрожує планеті і мислячим істотам? Про яку вогняну смерть попереджували пращури?
Слід не забувати, що Люцифер згас, але залишився «Князем світу цього». Тобто Сонце з планетами обертається довкола Чорної Діри, періодично зближаючись з нею. Чи не є повний цикл обертання зоряної бані (25 920 років) результатом цього явища? Сучасні астрономи трактують таке обертання як «прецесію», похитування Землі довкола своєї осі, але є підстави говорити про інше, про те, що Сонячна Сім'я по велетенській спіралі кружляє довкола невидимого центра, і ця спіраль вужчає, у зв'язку з чим Сонце кожні 2160 років опиняється в іншому знаку зодіаку під час зимового чи літнього рівнодення. Чи не «всмоктує» Сонячну систему страхітлива гравітаційна яма? Чи не приречені ми борсатися в павутинні зоряного монстра, аж доки він не поглине нас у позачасову безодню?
Елліни залишили нам вражаючий міф про Тартар, у глибині якого навіки щезали перші уранічні творення, де замкнені титани та сторукі велетні, багатоголові чудиська прадавніх епох. Де знаходиться Тартар? Що це таке?
Предки твердили, що з Тартару виходу нема, що він оточений трьома колами нездоланних мурів, що там панує «темрява темряви», а відстань до нього така: якщо кинути молот із Землі, то він буде падати до Тартару дев'ять днів і ночей. Провівши елементарні розрахунки, отримаємо відстань близько ста шістдесяти мільярдів кілометрів, тобто в двадцять разів далі, ніж від Землі до Плутона. І ось що цікаво: американський астроном Девідсон висунув ідею про те, що на відстані близько тисячі астрономічних одиниць (а. о. — 150 000 000 км — відстань від Землі до Сонця) має бути карликова зірка, котру він запропонував назвати Люцифером[7]. Дивовижний збіг! Ідею подвійності Сонячної системи розробляють також радянські вчені А. Сучков і Р. Селімзабаров[8]. А академік М. Марков відстоює гіпотезу про наявність поблизу Сонця Чорної Діри, а футуролог Г. Гуревич навіть певен, що наша система знаходиться в самій Чорній Дірі.