— Бери, інакше я відпущу, — Прапор позбавив Антона вибору.
Зціпивши зуби, Антон перебрав запропоновані йому металеві мотузки. Здоров’я Бемоля перебувало відтепер у його руках. Чахлий умостився поруч на металевий сейф і, дивлячись у газету, дав старт тортурам:
— Отже, перше запитання по вертикалі: для кого псих Бемоль збирав інформацію про стан справ у лікарні?
Пацієнт і допитувач зустрілися поглядами. Чахлий навіть повірив, що Бемоль от-от дасть щиру відповідь, нажаханий інквізиторськими умовами камери. Задля впевненості санітар поквапив пацієнта:
— Я слухаю.
Натомість Бемоль схилив голову. Чахлий не поспішав. Усе його єство упивалося ситуацією. Лікарня, що була для нього чи не рідною домівкою, давала йому владу над такими, як Бемоль і Антон, а коли зважити на протистояння, котре закінчилося для пацієнтів поразкою, він почувався вдвічі щасливішим.
— Гаразд, надамо слово напарникові, — провадив Чахлий. — Отже, перше запитання по горизонталі: що псих Антон шукав у головному корпусі лікарні?
Перемикання стрілок розмови на власну персону збентежило Антона. Провал їхньої операції не означав, що санітари обізнані стосовно її подробиць, тому пацієнт вирішив схитрувати:
— Хотів утекти.
— І що завадило? — не послаблював хватки Чахлий.
Завадили можливі докази щодо фальшування Павловичем діагнозів хворих і методи їх лікування, що, можливо, засвідчені на флеш-карті, яку Антон завбачливо передав Міхаелеві. Проте вголос, звісно, ніхто не збирався виказувати цієї інформації. Можливо, це ще стане в пригоді.
— Передумав, — збрехав Антон.
— А може, тебе тут щось тримає?
Голос санітара видався пацієнтові дуже підозрілим, та й очі надто примружилися. Антон наважився підвести погляд і подивитися просто в холодні зіниці Чахлого. Вони палахкотіли таємничістю.
— Не хочеш поділитися з нами власними секретами? — гаркнув кощавий санітар.
Навантажений ланцюгами, Антон дістав іще один клопіт. Мозок заворушився, шукаючи належної відповіді, але нічого путнього на гадку не спадало.
— Ні, просто передумав.
Під поглядом санітара пальці Антона ціпеніли ще дужче.
Сухожилля напнулося й почало нити, але здаватися не можна. На щастя пацієнта, Чахлий дістав із кишені ручку і, застеливши газетою сейф, узявся заповнювати клітинки:
— Так і зазначимо: втеча.
Чахлий вписав літери в горизонтальний рядок і з виглядом дурника, викликати який з його фізіономією не становило проблеми, промовив:
— Друге запитання по вертикалі.
Обидва пацієнти завмерли, чекаючи на нову каверзу.
Прапор не втручався. Здебільшого його функція зводилася до фізичного вгамування надто збуджених пацієнтів, але наразі їхню волю обмежували крісло й ланцюги. Це, звісно, не війна, на якій він вирішив би всі питання двома пострілами, але для нього вони були по той бік барикад — отже, ворогами. Він глянув на Чахлого, який саме вмостився зручніше біля сейфа й приготувався поставити нове запитання.
— Про яких іще пацієнтів «Аляски» відомо психові Бемолю?
Попри критичність ситуації, артист і далі грав вар’ята, насвистуючи під ніс знайому всім мелодію, хоча ніхто не розбирав, яку саме. Те, що пацієнт проігнорував запитання, розлютило Чахлого. Напруга між ними досягла апогею, і санітар, не пробачивши Бемолю його витримки, ударив того в обличчя. Голова пацієнта хитнулася, з носа заюшила кров. Фізична розправа, на думку Чахлого, мала втихомирити артиста, проте той не відступав. Санітар нахилився до жертви й прогорлав у закривавлене обличчя пацієнта:
— Здавайся, потворо! Здавайся!
Лиховісний крик Чахлого обірвав линви, на яких висіла безпека двох пацієнтів у цьому душезгубному приміщенні. Та осмілілий Бемоль і зовсім перетяв їх піснею:
Від завзятого співу Бемоля Чахлому остаточно увірвався терпець. Він глипнув на Прапора, сигналізуючи тому розпочинати нові дії, узгоджені напарниками заздалегідь. Колишній «афганець» схопив із підлоги брудне ганчір’я і набив ним рот співочого пацієнта. Відтепер соло в камері правив лише Чахлий, який входив у процес допиту з притаманною йому садистською насолодою.
Водолаз божеволів. Знущання санітарів набирали загрозливих рис, від чого долоні Антона надмірно пітніли, але він щосили втримував у них ланцюги. Наступні дії Чахлого збентежили його ще дужче. Санітар розвернувся до нього й урочисто промовив:
— Оскільки один з учасників нашої гри не відзначається інтелектом, то він автоматично вибуває з неї. Їдемо далі — і завдання дещо ускладнюється.