— Who the fuck аrе уоu?[16] (Як почувається наш рідний принц?) — додав я, подаючи Молодшому знак, що ми можемо погомоніти нашим особливим кодом. Ми рідко лаялися рідною мовою, але любили повправлятися в чужому лихослів'ї.
— Don't do me аnу fucking favours[17] (Чудово, слово честі. Їм повітря, ніби хамелеон, до того ж повітря, начинене обіцянками), — відповів малий, немов засвідчуючи свою-все-ще-лояльність у стосунку до мене, та в той же час нагадуючи, що я не на своїй території.
— I can't understand this fucking business[18] (Що за відповідь, принце? До нас такі слова не доходять), — повторив приховане запитання я, вже відчуваючи, втім, непевність.
— Keep on fucking[19] (A з нас вони вже вийшли), — поблажливо кинув Ез-молодший, погладжуючи «ірокез» і вже починаючи демонструвати зверхність.
Публіка довкола зашуміла, як на футбольному матчі, враг його бери, цих сучих діток імпреза забавляла.
— Don't fuck with me[20] (Куди ж це ми потрапили, мій принце?), — наїхав я у відповідь, але малий знайшовся миттю:
— You don't fucking me[21] (На вечерю), — відрізав максимально чемно.
— Fuck the world![22] (Яку ще в біса вечерю?) — не вгавав я.
— І got fucked by mу fucking bагbеr[23] (Таку, де не людина їсть, а її їдять. Стосунки суб'єкта з об'єктом бувають вкрай чудернацькі. Саме в ці хвилини за нас взялося товариство заангажованих червів…), — почав не зовсім вправно викручуватися він. — You're fucking right[24] (З усіх сил годуємо домашні створіння на харч самим собі, а себе годуємо на харч червам. Годований король і дистрофічний жебрак — це тільки різні кулінарні рецепти, дві різні страви до одного й того ж столу. Кінець у всіх той самий), — додав, немов піддаючись обов'язку куртуазних пояснень, але я знав, що це черговий підступ.
— Right то я right (На жаль, так воно є), — продовжив я, відчуваючи, що починає бракувати словникового запасу, і тому зненацька агресивно гаркнув: You're a fucking jerk! (То забирався б ти до Англії) Go fuck yourself
— OK. OK. Fuck mе (Буває ще так, що зловиш рибу на черв'яка, котрий жер самого короля, а потім поїдаєш рибу, котра зжерла того черв'яка), — вже зовсім насмішливо, бо й не слухаючи мене, відказав малий, розуміючи, що виграє.
Відповісти на це «fuck уоu» означало б спалити себе відразу, тому я вирішив показати, ніби знітився, й скерувати двобій до перемир'я.
— Oh! Fuck it! — розвів руками. — I guess I'm fucked now[26] (І що ти хочеш цим сказати?).
— You're a fuck-up![27] (Нічого, крім ствердження, що король може тріумфально промаршувати кишками жебрака) — в секунді відреагував він.
І оскільки було зрозуміло, що перемога на його боці, всівся у фотель, який йому послужливо підсунули друзі, вже не слухаючи мого жалюгідного муркотіння «You're a fuck off»[28] (Ви так, немов читаєте думки), упевнено й картинно, здійнявши руки, звернувся до всіх:
— Who gives a fuck?[29] (Нікуди він не дінеться, можете особливо не квапитись)
Товариство зааплодувало і зареготало. Моє «fucked again»[30] (Ти мав би сказати «люблячий батьку», хіба ні?) потонуло в шумі.
Після виснажливої дискусії сушняк досяг такого рівня, ніби я мав повен рот піску. Але оскільки мене все ж визнали за свого, хтось простягнув шклянку води. Довкола мене сновигала тусовка, а я стояв посеред у своєму брудному халаті і почувався повним дурнем, до того ж дурнем хворим. Схоже, й те, й інше було правдою.
Коли молоді повирішували якісь свої проблеми й вирішили, що можна вже звернути увагу й на мене, поблизу виникла невеличка групка ініційованих.
— А батяня в тебе ніштяк, — сказала Молодшому Полі не зовсім, як мені видалося, університетським штилем.
Junior скривився.
— І ішо красівий такой, маладой, — додала Ксена, уже цілком не по-університетськи, обіймаючи, втім, не мене, а малого й усамітнюючись із ним у нововіднайденій лазничці.