«Як можна лікувати хворобу у Німеччині ліками, які, за задумом Божим, ростуть на берегах Нілу?»
Саме ці слова поклали початок низці найбезглуздіших мандрів.
Він поїхав до Венеції. Продовжував збирання й сортування трав, що росли на рівнині, плісняви, котру лишала на сходах вода, що підіймалася вночі, навіть смердючих грибів, що росли на плідному ґрунті, щедро здобреному шляхетними викидами з палацових акведуків. Він намірився створити черговий відвар, коли до нього дійшла звістка, що Мону Софію дівчам купили у Греції. Перш ніж рушити до егейських морів, він завдав своєму пошарпаному серцю нової рани, таємно спостерігаючи за прогулянками Мони Софії на площі Сан-Марко. Сховавшись за колонами собору, він бачив, як вона показує всім свою гордовиту красу, сидячи у паланкіні, який несли двоє рабів-маврів. Попереду, ніби показуючи почтові шлях, бігла сучка-далматинка. Перш ніж вирушити до Греції, він завдавав собі тортур, роздивляючись її ноги, ніби витесані з дерева, груди, що виднілися з глибокого викоту, коливаючись у такт крокам темношкірих слуг. Перш ніж вирушити до Греції, він кинув жменю їдкої солі на роз’ятрену рану у своїй душі, поглянувши у зелені очі, через які блякнув смарагд, що висів на чолі поміж брів.
Трави богів
На островах, які оперізували півострів, наче намисто з перлів, Матео Колон збирав рослини, із соку яких мав намір варити своє зілля. У Салії він збирав блекоту, під дурманним впливом якої древні жриці у Дельфах виголошували свої пророцтва, у Беотії — свіже листя беладонни, в Аргосі він викопав корінь мандрагори, фатальну подібність якого з людиною описав ще Піфагор, — подбавши про те, щоб затулити вуха, адже, як знає кожен травник, коли викопувати її без досвіду й не вживши застережних заходів, то передсмертні крики рослини здатні спричинити безумство. На Криті він знайшов насіння dutura metel, згаданої у санскритських та китайських рукописах, властивості якої було описано у IX столітті Авіценною; на Хіосі — temida dutura ferox, афродизіак такої потужності, що, за хроніками, від нього член просто вибухає, а потім настає смерть від втрати крові. Й він перевіряв усі рослини, аби пересвідчитись, що кожна трава, коріння чи насіння гарні.
В Афінах, на схилі Акрополя, Матео Колон пізнав, що таке «Добре, Чудово та Істинно». Він упивався еллінською Античністю, невідомим йому язичництвом, а крім того, такою собі cannabis, яку описував Гален, укупі з беладонною, тут, стоячи на пагорбі, він відкрив для себе все убозтво Renascita.[18] Він був у золотій колисці справжньої Античності. Тут, на пагорбі, він розкрив торбу, у яку зібрав усі трави богів, перевіривши, наскільки вони добрі. Спочатку скуштував гриб amarita muscaria. Тоді він пізнав витоки усіх речей: побачив, як Еврінома здіймається з мороку Хаосу, як вона танцює танець Творення, відділяючи море від землі й даючи початок усім вітрам. Тоді він, анатом, обернувся на Пеласга, першого чоловіка. Й Еврінома навчила його живитися, Богиня Усіх Речей, Мати Всього Сущого, Та-що-наділяє-іменами, простягла йому в долоні насіння claviceps purpurea.[19] Споживши одне, він обернувся на першого із синів Хроноса. Лежачи голічерева на схилі Гори усіх Гір, він мовив до себе, що це є життя, а смерть — то лише жахіття. Він незмірно співчував простим смертним. Розпаливши невеличку ватру, він кинув у вогонь насіння беладонни й глибоко вдихав дим: тоді поруч він побачив менад у танці-оргії на честь Діоніса, він мав змогу доторкнутися до них і відчувати погляди їхніх очей, що палали вогнем. Він бачив їхні простягнуті до нього руки. Він опинився у самісінькому серці Древності, у Елевсині, святкуючи й дякуючи богам за те, що подарували насіння землі.
Не варто ворушити тисячолітній пил, не треба порпатися в архівах та бібліотеках, просто тут, перед його очима, поставала щира еллінська Древність, його легені наповнювалися повітрям, яке вдихали Солон та Пісистрат. Усе лежало на поверхні, нічого не приховано, не потрібно ані перекладати рукописи, ані вивчати руїни. Будь-який селянин, що йшов рівниною, був виліплений рукою Фідія, у погляді простої людини світилося те саме, що й у очах Семи Мудреців Греції. Що є Венеція чи Флоренція, як не грубе та претензійне наслідування? Що таке «Весна» Боттічеллі порівняно з ландшафтом, що розгорнувся на просторах Акрополя? Що таке міланські Вісконті чи болонські Бентіволіо, що таке мантуйські Гонзаго чи перуджійські Бельйоні; що таке Сфорца ді Пескаро чи навіть сама родина Медічі порівняно з найубогішим афінським селянином? Усією своєю родовитістю та шляхетністю ці нові пани укупі зі своїми не знати звідки взятими гербами завдячують їхнім всемогутнім condottieri.[20] Адже у жилах найубогішого жебрака в афінському порту Пірея тече шляхетна кров Крісфена. Що таке великий Лоренцо Медічі порівняно з Периклом? Про все це він питав себе у глибокому спокійному сні на схилі Акрополя.
20