ЧАСТИНА СЬОМА. Про любов та гріх
— Щоб обґрунтувати мої слова на прикладах, звернімося до любові. Зазвичай причиною плотських гріхів уважають пристрасті. Одначе це хибна думка. Спокуса, що призводить до гріха, стосується не пристрастей, а дій, бо плотські гріхи вкорінені у тілі. Таким чином, варто розділяти кохання, котре є щирою ознакою душі, та статевий потяг. Кохання — то пристрасть, бо вона має початок і кінець у власне душі, а тим часом статевий потяг має свій початок і кінець у тілі. Таким чином, не існує ніякого органа, який виробляє чи знищує любов, тим часом як статевий потяг, його початок і кінець — має цілком очевидне розташування у тілі. Ви не зможете зі мною не погодитись, що найщирішу любов ми відчуваємо до Бога.
ЧАСТИНА ВОСЬМА. Про анатомію жінок і мораль чоловіків
— Зараз, коли я виклав свої міркування про механіку в тілі й, побіжно, про душу, дозвольте розкрити одну із передумов, котра керувала моїм пером під час написання мого головного надбання «De ге anatomica», що є плодом багаторічної праці. Там є такі слова: «Якщо наука моралі досліджує поведінку чоловіків, то анатомії лишається досліджувати поведінку жінок». Дозвольте мені розтлумачити цей вислів, у якому я повторюю слова великого Арістотеля. Ви, певна річ, пригадуєте, що написано у головній праці Арістотеля про відтворення. У своїй «Метафізиці» він стверджує, що під час злягання між статями розмноження відбувається таким чином: чоловіче сім’я наділяє майбутнє створіння тотожністю, сутністю й ідеєю, а жінка надає йому лише матерію, себто тіло. Великий Арістотель навчав, що сім’я не є матеріальною рідиною, воно цілком метафізичне. Чоловіча сперма — це є сутність, потенціал сутності, що передає можливість форми майбутнього створіння. У чоловічому сімені міститься дух, форма, тотожність, що обертає річ на живу матерію. Зрештою, саме чоловік наділяє річ душею. Сім’я наділене рухом, яким його наділяє пращур, воно є втіленням ідеї, що відповідає втіленню самого батька, утім, не передбачає, що матерія буде передана від батька. В ідеальному випадку майбутнє створіння буде прагнути цілковитого ототожнення з батьком: «Сім’я містить у собі зворушення у дії».[23]
Сім’я не є частиною плоду, що розвивається. Жодна частка сімені не бере участі у формуванні ембріона, як і жодна частка матерії не переходить від теслі до предмета, який він створив; як музика не є інструментом, а інструмент не є музикою. Але попри те, музика тотожна первісному задумові автора.
ЧАСТИНА ДЕВ’ЯТА. Про відсутність душі у жінок
— Я хочу сказати вам таке: якщо довести вчення великого Арістотеля до логічного кінця, то зауважимо, що не маємо причин припускати існування душі у жінок.
У відповідь на такі слова у залі здійнявся ґвалт. Дехто схвально закивав головою, мимоволі навіть один із суддів виказав своє схвалення.
— Анафема! — зарепетував декан, скочивши зі свого стільця. — Таке міг сказати лише Сатана у плоті… — Він замірився доказати свою думку, та раптом зауважив, що, зрештою, йому немає чим заперечити. Декан ніколи й на гадці не мав, що колись йому доведеться стати на захист жінок. Відверто кажучи, він був геть позбавлений прихильних думок щодо протилежної статі. Матео Колон чудово знав, що декан зневажає жінок. Тож скористався тривалим мовчанням обвинувачення, щоб підготувати якнайліпшу відповідь.
— Ти ображаєш Святе Ймення Діви Марії! — декан ужив найвагоміший аргумент, який спав йому на думку.
— Дозвольте нагадати вам, що Непорочне Зачаття — то є диво, яке сотворив Господь над Марією. Але хіба можна, лише ґрунтуючись на цій підставі, стверджувати, що всі жінки зачинають, як Марія? Ваша Ясновельможність чудово знає, що Пресвятій Діві, як і Синові Божому, рівних немає. А якщо Син Божий жив на цій землі у тілі, то цим тілом наділила його Марія. Але я мав на увазі не диво, скоєне над Марією. Ми маємо інший приклад — приклад Єви. Невже Єву варто так само шанувати, як і Діву Марію? Ваша Ясновельможність також знає, що Господь покарав Єву та усіх її дочок, змусивши їх народжувати у муках, що триває й дотепер, уже після Марії. Годі зрівнювати Святі Винятки з гріховним правилом, що народжене у первородному гріху. Я повторюю слова Григорія Великого: «Що слід розуміти під жінкою, як не хіть плоті?»