— Ти впевнений?
— Пекельна паща не вибирає. Немає закону, за яким у пекло вирушають тільки гірші з гірших. Просто гірших більше, і вони встановлюють свій лад. Милосердні жаліють і гарних, і поганих. Погані жаліють тільки себе. Отак крок за кроком рід людський позбувається добра і блага, як зайвого мотлоху. Істина, закон, справедливість — усього лише слова, за допомогою яких досягають своєї мети, і ця мета зазвичай огидна. Я розумію, чому Люцифер їх ненавидить. Їм було дано все, навіть тут, на рівнинах. Але вони хочуть тільки зла. Вони постійно мучать одне одного. Якби я був Люцифером, я б кожного катував розпеченим залізом, живцем розпилював на тисячу шматків, палив на повільному вогні…
В очах його з’явився багряний відблиск, у голосі заскреготіла ненависть.
— Гавриїле, схаменись! — не витримав Михаїл.
Гавриїл схаменувся. Очі його охололи, на губах з’явилась усмішка.
— Але, на щастя, я не Люцифер. Просто спостерігач.
Михаїл заговорив — виважено, неквапливо.
— Від них не можна вимагати забагато. Вони всього лише люди, над ними тяжіє первородний гріх, сама їхня природа така…
— Так, справді. Але, знаєш, на Люциферові теж гріх. Він, як відомо, впав. Але ніхто не падав так страшно й так глибоко, як люди, яких ти борониш. Вони кажуть: страшні демони. Але люди гірші за демонів. Демони знають, що вони породження зла, і не заперечують цього. Натомість люди коять найстрашніші злочини і при цьому вважають себе добрими, чесними, милосердними. О, якщо коли-небудь настане страшна мить загального посмертя, ти побачиш, як люди мучитимуть усіх — і ангелів, і демонів, і самих себе.
Михаїл якийсь час похмуро мовчав.
— Проте, — нарешті сказав він, — я б хотів поговорити з Люцифером.
Гавриїл, схрестивши руки на грудях, насмішкувато поглянув.
— Ну то що ж заважає? Пошли йому виклик.
— Я послав.
— І що?
— Він не озвався.
— А він мусив?
— Звісно.
— А замість нього з’явився я?
— Так.
— І що це означає, як ти гадаєш?
Михаїл мовчки дивився на брата. Бородате обличчя було непроникне, очі чорні, як агат.
— І що ж? — нарешті вимовив він.
— Це означає,— роздільно проказав Гавриїл, — що Люцифера тут немає.
— Але він не міг залишити Землю!.. Ми б знали про це.
— Він і не залишав її. Тому що його тут і не було. Ніколи.
На хвилину запала тиша. Архангели дивились один на одного, темний вогонь палав у їхніх очах.
— Поясни, — зажадав Михаїл.
— Усе просто. Отець зовсім не скидав Люцифера з небес. Він убив його. Знищив, спопелив неймовірною силою свого гніву.
Архістратиг на мить онімів.
— Ти звинувачуєш Бога в убивстві сина?! — оговтавшись, прогримів він.
Брат не злякався, але все ж відступив на крок. Усмішка сповзла з його лику.
— Я констатую факт. Після бунту або повстання — називай як хочеш — ніхто не бачив Люцифера — ні у Сферах, ні на рівнинах.
Михаїл важко дихав, тамуючи гнів.
— З ким же ми уклали угоду? — запитав він, не дивлячись на Гавриїла.
— Цього вже я не знаю, це треба у вас запитати. Найімовірніше, із самими собою.
— Цього не може бути, — тихо промовив Михаїл.
— Ну чому? — лукаво заперечив брат. — Безгрішний тільки Отець Небесний, та ще Папа Римський… — він усміхнувся. — Еrrare angelus est, stultum est in errore perseverare[24]… Це дуже цікавий момент, згадай хоча б Достоєвського. Бога немає — все дозволено. А якщо і диявола немає — що тоді дозволено?
Михаїл не слухав, думав.
Чи правду каже брат, а чи, кепкуючи, намагається ловити в каламутній воді якихось тільки йому відомих риб? Звичайно, він ангел, брехня не в його природі. Але ж і Люцифер до падіння був ангелом, однак нині зветься «отцем брехні». Де весь цей час вештався Гавриїл? У далеких світах? А що за закони в тих світах, може, там усе навпаки, й ангели стають своєю протилежністю? Та що казати про далекі світи, досить пожити на землі, і невдовзі перестанеш відрізняти верх від низу, добро від зла. І чи можна бути впевненим, що Гавриїл не бреше? А якщо бреше, то навіщо? Що ж тепер робити йому, Михаїлові? Він був готовий битися з Люцифером, а якщо не допоможе, вислати проти нього ангельське воїнство. Але якщо сатани немає, якщо зло створене людьми, що з цим робити?
Гавриїл почув його думки.
— Роби те, для чого прийшов, — сказав він.
— Я прийшов установити мир, — похмуро відповів перший ангел.
24
Ангелам властиво помилятися, але нерозумно наполягати на помилці