Інформація про характер деяких вітрів, що була вклеєна до пацієнтового записника, — дослівна цитата прекрасної книжки «Дихання небес» Лайалла Уатсона. Уривок, що оповідає про Кандавла і Гігеса, із «Історії» Геродота наведений у перекладі Дж. К. Маккаулі (Макмілана) 1890 року. Інші цитати з Геродота наведені в перекладі Девіда Ґрена (видавництво Чикагського університету). Фраза на с. 21, виділена курсивом, належить Крістоферу Смарту; рядки, виділені курсивом, на с. 144 взяті з поеми Джона Мільтона «Загублений рай»[135]; слова, котрі Хана згадує в останній розмові з Кіпом, написані Енн Вілкінсон. Я також дякую Алану Мургеду за книжку «Вілла Діана», де йдеться про життя Поліціано в Тоскані. Важливими для мене книжками були «Каміння Флоренції» Мері Маккарті, «Кіт і миші» Леонарда Мослі, «Канадці в Італії. 1943—1945» і «Канадські сестри милосердя» Дж. У. Л. Ніколсона, «Ілюстрована енциклопедія Другої світової війни» видавництва «Маршалл Кавендіш», «Військова Індія» Ф. Йєтс-Брауна і ще три книжки про індійську армію: «Тигр нападає» і «Тигр вбиває», опубліковані в 1942 році директоратом громадських зв’язків Нью-Делі в Індії, та «Список загиблих героїв».
Дякую відділенню англійської мови Ґлендон-колледжу Йоркського університету, віллі Сербеллоні, фонду Рокфеллера та Столичній довідковій бібліотеці Торонто.
Хочу скласти належну шану людям, які великодушно допомагали мені: Елізабет Денніс, яка дозволила мені прочитати її листи, надіслані з Єгипту під час війни; сестрі Марґарет з вілли Сан-Джироламо; Майклові Вільямсону з Національної бібліотеки Канади, що в Оттаві; Анні Джардін; Родні Деннісові; Лінді Спалдінг; Еллен Левін; а також Лаллі Марві, Дуґласові ле Панові, Девідові Янґу та Доньї Перофф.
Нарешті особлива подяка Еллен Селліґман, Ліз Калдер і Сонні Мехта.
«Англійський пацієнт» — найвідоміший роман канадського письменника Майкла Ондатже — є одночасно і щемливою історією трагічного кохання на тлі Другої світової І війни, і книжкою, яка приголомшує глибиною філософських роздумів. Нагороджений Букерівською премією, а також найвищою літературною відзнакою Канади — Премією генерал-губернатора — роман був з успіхом екранізований 1996 року й отримав дев’ять «Оскарів» із дванадцяти номінацій від Американської кіноакадемїї.
У напівзруйнованій віллі неподалік Флоренції доля зведе чотирьох: колишнього крадія, а тепер героя війни Караваджо, сапера Кіпа, канадську сестру милосердя Хану і її безіменного, обгорілого до кісток останнього підопічного — англійського пацієнта.
Як і за Середньовіччя, італійські монастирі вціліли і зберегли безцінні фрески, бо були неприступні... Англійський пацієнт веде щоденник поміж рядків Геродота... У лівійській печері кудись пливуть фігури доісторичних плавців, а на стіні будинку в Хіросімі — тінь заживо спаленої людини...
Після усіх побачених жахіть і смертей, після душевних мук і фізичних тортур, пережитих за цю війну, вони не втратили здатності кохати. Можливо, саме кохання і пам’ять про нього дають їм сили жити далі.