Хлопець відкрив торбу і зрізав ножицями траву. Потім сплів невеличку мотузяну сітку навколо кулі, перекинув мотузку через гілку дерева й обережно підняв бетон у повітря. Два дротики збігали від кулі і губилися в ґрунті. Хлопець присів під деревом, роздивляючись конструкцію. Поспішати зараз не було сенсу. Сапер дістав із торби детекторний приймач і підніс до голови навушник. За кілька хвилин його вуха заповнила американська музика зі станції військово-повітряних сил. Кожна пісня чи танцювальний номер тривали в середньому дві з половиною хвилини. Він може вирахувати, як довго перебуває тут, згадавши пісні, котрі підсвідомо запам’ятав, — «A String of Pearls», «C-Jam Blues»[41].
Шум йому не заважав. Такий тип бомби не видавав жодного попереджувального сигналу, жодного цокання чи клацання. Музика відволікала хлопця, допомагала прояснити думки, зрозуміти можливу форму внутрішньої структури цієї міни, уявити людину, котра сплела з дротів ціле містечко, а потім вкрила його мокрим бетоном.
Бетонна куля туго напнулася в повітрі, підтримувана ще однією мотузкою, значить, дротики не надірвуться, хоч як сильно сапер атакував би бетон. Він встає і починає вивільняти вибуховий механізм, здуваючи найменші відколоті зерна, змітаючи пір’їною шматочки бетону. Відволікається від свого заняття лише на мить, коли зникає музика і він мусить знову відшукати в ефірі радіостанцію, додати чіткості свінґовим мотивам. Дуже повільно розчищає клубок дротів. Усього їх виявляється шість — усі сплутані, зв’язані докупи, пофарбовані чорним.
Сапер здуває пилюку зі схеми, на якій лежать дроти.
Шість чорних дротів. Коли він був дитиною, тато обхоплював пальці однієї руки другою і, показуючи лише пучки, пропонував вгадати, котрий з них найдовший. Він своїм власним маленьким пальчиком тицяв в обраний, а тато, розкриваючи кулак, радісно вказував на помилку. Звісно ж, можна було позначити червоним негативний дріт. Але його опонент не лише забетонував своє дітище, а й пофарбував усі дроти чорним. Кіп спробував зрозуміти психологію ворога. Він зішкрябав ножем чорну фарбу з дротів і побачив червоний, синій і зелений кольори. Може, його опонент також поміняв їх місцями? Тоді доведеться зробити додаткову петлю, використовуючи чорний дріт як перемичку, і перевірити, який з кабелів негативний, а який — позитивний. Потім йому треба перевірити згасні коливання, щоб визначити, де небезпека.
Хана несе коридором високе люстро, тримаючи його перед собою. Час від часу вона зупиняється, бо ноша справді важкенька, а потім продовжує ходу, і в дзеркалі відбиваються рожеві коридорні стіни.
Англієць захотів подивитися на себе. Перш ніж увійти до кімнати, дівчина обережно повертає дзеркальну поверхню до свого тіла, щоб світло з вікна не віддзеркалилося йому просто в обличчя.
Чоловік лежить, його шкіра абсолютно чорна від опіків, єдина бліда пляма — слуховий апарат у вушній раковині, а подушка взагалі контрастує своєю білосніжністю. Чоловік відштовхнув руками простирадла так далеко, наскільки вдалося, і Хана допомогає стягнути їх і покласти біля ніг на ліжку.
Вона стає на стільчик з іншого боку постелі й повільно розвертає дзеркало до пілота. Хана так і стоїть, тримаючи руки перед собою, коли раптом з вулиці долинають жахливі крики.
Спочатку вона ігнорує їх. Сюди часто долинають звуки з долини. Армія саперів користується мегафонами, і це дратує дівчину, коли вона наодинці з англійським пацієнтом.
— Не рухай дзеркало, дорогенька, — просить він.
— Мені здається, там хтось кричить. Чуєте?
Його права рука підкручує регулятор слухового апарату.
— Це наш хлопчина. Тобі краще піти переконатися, що все гаразд.
Хана притулює дзеркало до стіни і мчить коридором. Вибігши на вулицю, зупиняється і прислухається, чи крик не повториться. Коли він урешті лунає знову, дівчина зривається до угідь за будинком.
Сапер стоїть, широко розставивши руки, наче тримає велетенське павутиння. Він трусить головою, щоб звільнитися від навушників. Поки Хана біжить, хлопець кричить їй звертати трохи лівіше, усе довкола вкрите дротами. Дівчина зупиняється. Безліч разів вона ходила цим шляхом, не здогадуючись про небезпеку. Медсестра підбирає спідницю і йде, уважно дивлячись, куди серед високої трави ступають ступні.
41
«A String of Pearls» — пісня, що виконувалась оркестром Ґленна Міллера, «C-Jam Blues» — джазова композиція Дюка Еллінґтона.