Згодом хлопець спустився до крейдяно-блідого силуету велетенського коня, вирізаного на схилі гори. Він перетворився на чорну фігуру, світлий фон лише підкреслював його темну шкіру й форму кольору хакі. Якби бінокль фокусувався правильно, лорд Саффолк зміг би побачити на плечі сикха малинову нашивку, котра вказувала на його приналежність до саперського підрозділу. З цього місця здавалося, що хлопець великими кроками обходить паперову карту, вирізану у формі тварини. Насправді Сінгх зосередився на ковзанні своїх черевиків білою крейдою.
Позаду нього з наплічником за спиною повільно спускалася міс Морден, спираючись на складену парасолю. Вона зупинилася метрів за десять від коня, розкрила над собою парасольку і сіла. Розгорнула нотатник.
— Ви чуєте мене? — поцікавився хлопець.
— Так, все гаразд. — Жінка витерла руки від крейди об спідницю й надягла окуляри. Подивилася у далечінь і помахала комусь так само, як Кіп.
Вона подобалася Сінгхові. Зрештою, вона була першою жінкою, з якою він по-справжньому заговорив, опинившись в Англії. Більшість часу хлопець провів у казармах Вулвічу. Впродовж трьох місяців бачив лише інших індійців і англійських офіцерів. Звичайно, у солдатській столовій можна було перекинутися з жінками кількома фразами, але не більше.
Кіп був другим сином. Старший має йти до армії, другий — вчитися на лікаря, а третій — стати успішним бізнесменом. Така була давня традиція їхнього роду. Але війна змінила все. Він приєднався до саперського полку і вирушив до Англії. За кілька місяців записався добровольцем до інженерних військ, які мали справу з бомбами сповільненої дії та нерозірваними снарядами. Наказ 1939 року здавався дещо наївним: «Відповідальність за нерозірвані бомби покладається на міністерство внутрішніх справ. Погоджено, що снаряди повинні передаватися уповноваженим представникам організації із запобігання повітряним атакам чи поліції й перевозитися на спеціальні смітники, де службовці збройних сил підриватимуть їх відповідно до встановлених правил».
У 1940 році відповідальність за знешкодження бомб перейняло на себе військове управління, котре, своєю чергою, передало цей обов’язок королівським інженерним військам. Створили двадцять п’ять саперських підрозділів. Вони не мали технічного забезпечення, лише молотки, зубила, кілька інших підручних інструментів. І жодного спеціаліста.
Бомба складається з таких частин:
Контейнер, або корпус.
Запальник, або ґніт.
Запалювальний заряд, або детонатор.
Основний заряд високої вибухової сили.
Додаткове обладнання — стабілізатори, підйомні вушка, ущільнювачі тощо.
Вісімдесят відсотків бомб, скинутих з літаків на Англію, були звичайними тонкостінними осколковими снарядами. Зазвичай вони важили від сотні до тисячі фунтів[70]. Бомби вагою дві тисячі фунтів називалися «Германн» або «Ісав». Чотиритисячні називалися «Сатана».
Сінгх тренувався цілими днями і нерідко засинав над діаграмами та схемами. Напівсонний, він розібрав циліндр із пікриновою кислотою[71], минув детонатор, конденсатори, дістався самої серцевини бомби — запальника. І тоді раптом прокинувся.
Коли бомба вцілює, переривач активується від удару й підпалює вибухову речовину запальника. Маленький вибух передається до детонатора і змушує вибухнути тетранітропентаеритрит. Далі до справи береться пікринова кислота. Вона спричиняє вибух головної суміші — ТНТ, аматол, алюмінований порошок. Подорож від переривача до вибуху триває мікросекунду.
Найнебезпечніші бомби скидали з невеликої висоти, і вони не вибухали до приземлення. Нерозірвані снаряди ховалися в містах і полях, дрімали, аж поки що-небудь не активувало контакти переривача — фермерський ціпок, поштовх автомобільного колеса, тенісний м’ячик, відбитий від корпуса, — тоді вони вибухали.
Сінгха разом із іншими добровольцями привезли вантажівкою до дослідницького відділення у Вулвічі. У ті часи знешкодження дуже часто завершувалися летально, хоча бомб було не так уже й багато. У 1940-му, коли Франція капітулювала й Англія опинилася в облозі, стало ще гірше.
У серпні розпочався бліцкриг, і за один місяць з’явилося понад дві з половиною тисячі бомб, яким треба було дати раду.
Дороги позачиняли, заводи вимерли. До вересня кількість бомб, які причаїлися, зросла до трьох тисяч семисот. Створили ще сто саперських відділень, але ніхто й досі не розумів, як працює вибухівка. Середня тривалість життя у таких підрозділах становила десять тижнів.
70
1 фунт — в англомовних країнах: одиниця вимірювання маси, що дорівнює 0,45 кг. Ділиться на 16 унцій, 7000 гранів.
71
Пікринова кислота — тверда органічна сполука, формула C6H2 (NO2) 3OH. Формується з безбарвних кристалів або з кристалів світло-жовтого кольору.