Вони пили чай, чекали на ячмінні булочки й обговорювали знешкоджування бомб in situ.[74]
— Вам відомо, пане Сінгх, що я довіряю вам, чи не так?
— Так, сер. — Сінгх обожнював його. Вважав, що лорд Саффолк — перший справжній джентльмен із тих, кого він зустрічав у Лондоні.
— Ви знаєте, що я довіряю вам, як собі самому. Міс Морден супроводжуватиме вас, щоб зробити записи. Містер Гартс залишатиметься трохи осторонь. Якщо вам знадобиться більше устаткування чи додаткова сила, свиснете в поліцейський свисток, і він приєднається до вас. Хай і не зможе нічого порадити, але чудово все зрозуміє. Якщо він не захоче щось робити, бо не погоджуватиметься з вами, я б узяв це до уваги. Але там уся влада належатиме вам. Ось мій пістолет. Ймовірно, запальники зараз більш витончені, але хтозна — може, вам пощастить.
Лорд мав на увазі відкриття, котре зробило його відомим. Він винайшов метод, який дозволяв знешкоджувати бомби вповільненої дії армійським револьвером — достатньо було вистрілити у запалювальну головку, і годинниковий механізм виходив з ладу. Згодом від цього методу довелося відмовитися — німці винайшли новий детонатор, де на місці годинникового механізму був капсуль із вибухівкою.
Лорд поставився до Кірпала Сінгха по-дружньому, і хлопець ніколи не забуде це. Половину війни він пройшов, тримаючись у кільватері Саффолка, котрий ніколи не бував за межами Англії й планував ніколи не залишати Каунтсберрі, коли війна закінчиться. Сінгх прибув до Англії, не знаючи нікого, а його родина залишилася десь далеко, у Пенджабі. Йому був двадцять один рік. Дотепер він бачив тільки солдатів. Кіп прочитав оголошення, в якому йшлося про набір добровольців до експериментального саперського підрозділу. Незважаючи на чутки, що лорд Саффолк божевільний, хлопець вирішив, що на війні варто брати контроль у свої руки, а це була гарна можливість вибору і життя біля видатної особистості замість залишатися самотнім.
Кіп був єдиним індійцем серед усіх претендентів. Лорд Саффолк запізнювався. Секретарка запропонувала п’ятнадцятьом добровольцям зачекати на нього в бібліотеці. Вона залишилася за столом і переписувала їхні імена, а солдати жартували про співбесіду і тести. Кіп не знав нікого. Він відійшов до стіни і розглядав барометр, хотів торкнутися його, але відсмикнув руку і стояв, мало не торкаючись приладу носом. Дуже сухо. Сонячно. Буря. Він бурмотів слова, намагаючись вимовляти їх із новим англійським акцентом. «Туже сухо, дуже сухо». Хлопець озирнувся, огледів кімнату і наштовхнувся на погляд секретарки. Вигляд жінка мала грізний. Індійський хлопчик. Він усміхнувся й пішов до книжкових полиць. Більше нічого не торкався. Лише зупинився й нахилився до книжки з назвою «Реймонд, або Життя і смерть», автор сер Олівер Годж[75].
Знайшов іще одну схожу назву — «П’єр, або Двозначності»[76]. Повернувся і знову помітив на собі погляд секретарки. Кіп відчув себе винним, ніби збирався запхати книжку до кишені. Вона, либонь, ніколи раніше не бачила тюрбан. Англійці! Чекають, аби ти воював за них, а самі навіть не хочуть розмовляти з тобою. Сінгх. І двозначності.
Лорд Саффолк вельми сердечно пригостив усіх ланчем, наливав вино і голосно сміявся з кожної спроби найманців пожартувати. По обіді вони мали дивний тест — треба було скласти докупи шматочки якоїсь машинерії, не знаючи, для чого вона раніше використовувалась. Вони отримали дві години, але могли піти, коли розв’яжуть задачу. Сінгх швидко впорався із завданням, а весь подальший час вигадував предмети, котрі можна зробити з різноманітних деталей. Він здогадувався, що легко отримав би місце у команді, якби не йшлося про його расу. Він приїхав з країни, де математика і механіка були природними рисами кожного. Машини ніколи не знищували. Їхні частини просто несли через село, щоб приладнати до чиєїсь швацької машинки чи водяної помпи. Заднє сидіння «форда» обшивали новою тканиною й перетворювали на канапу. Більшість людей із його села природніше почувалися не з ручкою в руках, а з гайковим ключем чи викруткою. Якщо ж деталь машини була непотрібною, її прилаштовували до дідусевого годинника, зрошувальних блоків чи механізму, котрий крутить офісний стілець. Протиотруту для механічних розладів знаходили швидко. Хтось охолоджував перегрітий автомобільний двигун не за допомогою нового гумового шлангу, а обклавши радіатор коров’яками. Кіп побачив в Англії такий надлишок деталей, якого б для Індійського субконтиненту вистачило на двісті років.