Я мав необхідність здійснити ще одну подорож до Гільф- ель-Кебіру, щоби розібрати те, що залишилося від нашого табору на плато Увейнату. Наше життя там закінчилося. Я думав, що між нами більше нічого не може трапитися. Я не зустрічався з нею як коханець уже майже рік. Десь зароджувалася війна, вона прослизала сюди, як рука, котра залазить у віконце на горищі. І ми з Кетрін уже сховалися за власними стінами наших старих звичок, сховалися в невинних на вигляд стосунках. Ми бачилися лише зрідка.
Влітку 1939-го я запланував повернутися до Гільф- ель-Кебіру з Ґоугом і спакувати наш табір, а потім той мав приїхати за всім вантажівкою. Кліфтон повинен був прилетіти й забрати мене. Нас чекала розлука, котра нарешті мала зруйнувати трикутник, який утворився між нами.
Коли я почув гуркіт літака, побачив його, то вже спускався зі скель плато. Кліфтон завжди був дуже пунктуальним.
Невеличкий вантажний літак завжди однаково спускається до землі, наче ковзає лінією горизонту. Він торкається кінчиками крил пустельного світла, потім звук зникає й машина летить до землі. Я ніколи добре не розумів, як працюють літаки. Бачив, як вони наближаються до мене в пустелі, і кожного разу переляканий вибігав з намету. Вони занурюють крила в світло, а потім уриваються в тишу.
«Метелик» плавно ковзав над плато. Я помахав синім брезентом. Кліфтон знизив висоту і пролетів наді мною так низько, що повідривав листя з акацій. Літак увійшов у лівий віраж, розвернувся, побачив мене, знову вирівнявся і полетів просто на мене. За п’ятдесят метрів він раптово нахилився й упав. Я побіг до нього.
Я думав, що він один. Він мав прилетіти сам. Але коли я прибіг туди, щоб витягти Кліфтона, то побачив поруч Кетрін. Джеффрі був мертвий. Вона намагалася поворухнути нижньою частиною свого тіла, дивлячись вперед. Скло в кабіні розбилось, її стегна засипало піском. Я не бачив на ній жодних ран. Ліву руку вона простягнула перед собою, щоби пом’якшити удар від падіння. Я витяг дівчину з літака, названого Кліфтоном «Ведмедик Руперт», і поніс до печери в скелях. До Печери Плавців, де були наскельні малюнки. На мапі географічна широта — 23°30’, довгота — 25°15’. Я поховав Джеффрі Кліфтона тієї ж ночі.
Чи був я їхнім прокляттям? Її? Медокса? Пустелі, зґвалтованої війною, обстріляної так, наче це був просто пісок? Варвари проти варварів.
Обидві армії йшли пустелею, не маючи жодного уявлення, що це. Лівійська пустеля. Якщо забрати політику, це найпрекрасніша з усіх відомих мені фраз. Лівія. Сексуально виспіване слово, улесливе, наче шепіт криниці. В і я. Медокс говорив, це одне з небагатьох слів, де можна почути, як язик оминає гострий кут. Пам’ятаєш Дідону[94] в лівійських пустелях?
І кожний з них буде… як джерела води у степу…[95]
Не вірю, що моя нога ступила на прокляту землю чи що я потрапив у пастку ситуації, ім’я якій було Зло. Кожне місце, кожна людина були дарунком долі для мене. Коли знайшов малюнки на стінах Печери Плавців. Коли в експедиціях співав із Медоксом бурдони. Коли Кетрін з’явилася серед пустелі. Те, як я йшов до неї червоною блискучою бетонною підлогою, як впав на коліна і притисся головою до її живота, наче був маленьким хлопчиком. Племена зі зброєю, котрі зцілили мене. Кожен із нас чотирьох — я, Хана, ти і сапер.
Усе, що я любив і цінував, у мене забрали.
Я залишився з нею. Виявив, що в Кетрін зламані три ребра. Я чекав, поки затріпотять її вії, заворушиться пошкоджене зап’ястя, оживуть мовчазні вуста.
— Чому ти ненавидів мене? — шепотіла вона. — Ти майже все в мені вбив.
— Кетрін… ти не…
— Обійми мене. Перестань захищатися. Тебе не змінити.
Її погляд застиг. Я не міг вирватися з тенет її очей. Мені доведеться стати останнім, що вона побачить. Шакал у печері, котрий стане її провідником, захищатиме її, ніколи не розчарує і не обдурить.
«Існують сотні богів, яких люди асоціюють з тваринами», — розповідав я їй. Деякі з’єднані із шакалами — Анубіс[96], Упуаут[97], Дуамутеф[98]. Ці створіння ведуть до потойбічного світу — так і мій невидимий привид супроводжував тебе ще до нашої зустрічі. На всіх вечірках у Лондоні чи Оксфорді. Спостерігав за тобою. Я сидів навпроти, коли ти робила домашнє завдання, тримаючи в руках великий олівець. Я був там, коли ти зустрілася з Джеффрі Кліфтоном о другій годині ночі в бібліотеці Оксфордського товариства. Усі покидали пальта на підлогу, а ти йшла між ними боса й цибата, ніби чапля, прокладаючи собі шлях назовні. Він спостерігає за тобою, але я теж виглядаю тебе, хоч і не помічаєш моєї присутності, ігноруєш. Ти в тому віці, коли дівчата звертають увагу лише на привабливих чоловіків. Ти ще не дивишся на тих, хто перебуває за межами сфери твого благовоління. В Оксфорді рідко беруть в ескорт шакалів. А я належу до чоловіків, які дотримуються посту, поки не побачать того, що припаде їм до смаку. Стіна позаду тебе вкрита книжками. Ліва рука торкається довгої петлі перлинного намиста, котре висить на твоїй шиї. Босі ноги прокладають шлях. Ти чогось шукаєш. Тоді ти була дещо повнішою, але твоя краса так пасувала до університетського життя.
94
Дідона (
96
Анубіс — давньоєгипетський бог, шанування якого було тісно пов’язане з культом мертвих; охоронець могил та мумій, заступник померлих, некрополів і цвинтарів, один із суддів царства мертвих, хранитель отрут і ліків, мав дар передбачення.