Микола Петрович полегшено зітхнув. Він оглядівся: чи не пошкодили важкі удари чогось у каюті? Тільки тепер Риндін помітив, що міжпланетний корабель змінив своє положення. Раніше його ніс був підведений вгору, а орма опущена, Тепер стало навпаки: корма трохи піднялася, а ніс опустився. Підлога каюти була нахилена вперед, і ходити по ній стало трудніше. Удари, яких завдала астроплану роздратована чимсь потвора, були причиною цієї зміни.
— Так, — пробурмотів Риндін. — Здивуються ж товариші, коли повернуться на корабель… але надто мало приємного зможу я розповісти їм, надто мало…
І раптом він спинився. Адже ж цими двома вибухами він викликав товаришів назад! Два вибухи один за одним — сигнал небезпеки, так вони умовилися перед вилазкою. А що, коли його молоді друзі, поспішаючи назад, зіткнуться по дорозі до астроплана з розлютованим страхоищем? Звичайно, з ними Ван Лун, він зможе захистити товаришів. Та й ця дівчина, Галя, також, здається, не дасть себе скривдити. Крім того, слід звикати до зустрічей з досить непривабливими мешканцями Венери… Що ж, поки мандрівники повернуться, він встигне перевірити, чи не пошкодила тварина механізми астроплана.
Проте Риндін не встиг нічого перевірити. Він почув, як відчиняються шлюзові люки.
Незабаром широко розчинилися внутрішні двері, і до каюти ввійшли розвідники.
Але чому їх тільки двоє?
А де ж Галя Рижко?
Ван Лун щось швидко говорив — це було видно крізь прозорий шолом.
— Та не кажіть поки що нічого, Ван, — спинив його Риндін. — Ви знову забули, що я все одно нічого не почую, поки ви не знімете шолом. Ви чуєте мене добре, чи не так? Ну звичайно, адже в вашому шоломі є зовнішній мікрофон. А зовнішнього репродуктора на ньому, як ви знаєте, немає. Отже, не трудіться, послухайте краще мене. Нічого страшного не сталося. На астроплан накинулася якась потвора. Ні, не така, як ми бачили раніше, а іншого виду, проте аж ніяк не привабливішого. Через те що тварина намагалася пошкодити корабель, мені довелося вжити своїх заходів, зробити два вибухи, щоб одігнати її. Але я не врахував, що тими ж таки вибухами я викличу вас. Мені й на думку цього не спало. А де ж Галя? Чому вона залишилася назовні?
Ван Лун і Сокіл перезирнулися. А тоді Ван Лун щось сказав. Сокіл кивнув головою і почав знімати шолом. Між тим Ван Лун, не гаючи ні хвилини, повернувся і вийшов з каюти, старанно зачинивши за собою двері.
— Та що ж трапилося? — вже стурбовано спитав знову Риндін. — Де Галя? Вадиме, в чому річ? І куди пішов Ван Лун?
Сокіл зняв, нарешті, шолом. Його кучеряве волосся було скуйовджене і вогке. Він протер окуляри, дещо розгублено кашлянув і нервово пригладив волосся.
— Досить приготувань, Вадиме! Що сталося? — наполегливо зажадав пояснень Риндін.
— Миколо Петровичу, ми дуже поспішали, почувши ваш виклик. Звісно, ми найменшого уявлення не мали, що тут трапилося, думали, що ви в небезпеці. — Очевидно, Соколу було трудно сказати найголовніше, він м’явся і надто докладно пояснював. — Бігли дуже швидко. Там, знаєте, скелі, велике каміння, і коріння переплелося, чіпляється за ноги… і де-не-де ще слизько від тієї зливи…
— Та не тягніть, Вадиме! Говоріть коротко й ясно!
— Схил спускався дуже круто, Миколо Петровичу. Галя бігла слідом за Ван Луном, передо мною. І зненацька вона впала — мабуть, спіткнулася. Саме на цьому крутому місці. І покотилася прямо вниз, до астроплана. Я бачив, як вона впала і покотилася… а коли ми з Ван Луном збігли вниз, то її вже там не було…
— Далі?
— Ми вирішили спочатку довідатися, що трапилося з вами, чи не потрібна вам негайна допомога… адже ми чули ваші тривожні сигнали, Миколо Петровичу, ми не знали, що ці вибухи сталися з іншої причини! А зараз Ван Лун пішов шукати Галю. Він знайде її, Миколо Петровичу, ви не турбуйтеся, все буде гаразд! Просто, ми надто поспішали сюди. Можливо, Галя, впавши, трохи забилася і знепритомніла… і я сам тепер хочу піти допомогти Ван Луну розшукувати її. Ми так з ним і домовилися, що я розповім вам і піду.
Микола Петрович не став більше затримувати Сокола. Та й про що ще можна було запитувати? Вадим помітно хвилювався й сам. Одягаючи знову шолом, він нервувався, робив невірні рухи…
Вадим Сокіл поквапливо вийшов. Микола Петрович, залишившись наодинці, спробував розібратися в тому, що трапилося. Певна річ, треба було поспішати. Якщо дівчина під час падіння пошкодила шолом, якщо в його органічному склі утворився отвір, щілина або тріщина, — це могло закінчитися погано. Галі доведеться дихати повітрям Венери, перенасиченим вуглекислотою… адже кисень з шолома тоді буде виходити назовні… і через п’ятнадцять хвилин — асфіксія!