Артеміс відчув утому, якою налилися його ноги, ще до того, як він пробіг сотню метрів. Він ніколи не міг похвалитися атлетичною статурою, а недавня прогулянка в потоці часу нічого не дала його фізичній формі, попри те, що він посилено концентрувався на своїх м’язах під час подорожі.
Захотілося трохи набратися сил. Маленький уявний експеримент, що, на жаль, не дав жодних результатів.
Старі ворота на поле були зачинені, тож Артеміс переліз через них, щоб не длубатися з важким засувом. Під курткою він відчував тепло мавпячого тіла, шию хлопця міцно обвивали маленькі ручки.
«Джей-джей мусить бути в безпеці», — подумав він. Він мусить бути в безпеці. Двері гаража виявилися міцнішими, ніж були на вигляд, їх захищала кнопкова консоль кодового замку. Артеміс набрав код, двері широко відчинилися, заливши приміщення насиченим помаранчевими променями вечірнього сонця. Всередині, притулившись за розташованими підковою верстатами і візками з інструментами, стояв літачок «Цессна», підключений до кабелю додаткового джерела живлення. Артеміс висмикнув кабель із гнізда в фюзеляжі і застрибнув в кабіну пілота. Пристебнувся ременем до сидіння, пригадавши перший раз, коли сам опинився за штурвалом.
«У дев’ять років. Тоді довелося подушку на сидіння підкласти».
Двигун миттєво, майже безшумно, завівся. Єдиними звуками був шум пропелерів і клацання тумблерів, коли Артеміс почав готувати літак до польоту.
Загалом і в цілому, новини були хорошими. Потужність на рівні вісімдесяти відсотків. Це дозволить маленькому літаку пролетіти декілька сотень миль. Досить просто буде потанцювати з Опал у повітрі, прогулявшись із нею вздовж ірландського узбережжя. Проте звуки, які видавав літальний апарат, не вселяли довіри, до того ж кріплення були досить старими.
«Не дозволяй їй наблизитися більш ніж на триста метрів».
— Усе буде гаразд, — сказав Артеміс пасажирові усередині своєї куртки. — Ось побачиш.
Але він не був упевнений у тому, що говорив.
Велика галявина, широка і довга, біля стін маєтку під легким ухилом ішла вгору. Артеміс вивів «Цессну» з ангара і зробив крутий поворот, щоб дати собі більше фори. При найкращих збігах обставин п’ятисотметрової злітної смуги вистачить позаочі, щоб відірватися від землі. Але віяв ходовий вітер, до того ж трава була трохи вища, ніж їй слід було бути.
— Незважаючи на це, у нас усе вийде. Я втрапляв і в гірші халепи.
Зліт було виконано точно за інструкцією. Артеміс установив переднє колесо на відмітці в три сотні метрів, і йому відкрився зручний вид на північну стіну. Навіть із такої малої висоти він міг бачити Ірландське море до заходу, з чорними закрутами і сонячними променями, що прорізають верхівки хвиль.
Він трохи не піддався бажанню, яке охопило його буквально на малу частку секунди, — просто бігти. Але йому вдалося себе пересилити.
— Чи сильно я змінився? — запитував Артеміс самого себе. Він усвідомив, що все далі йде від злочинів, які раніше здавалися йому дуже привабливим заняттям. Зовсім недавно він пішов би на будь-який вид злочину.
«Усе ж таки ні, — вирішив він. — У світі все ще є люди, які заслуговують бути обкраденими, або викритими, або кинутими в саме серце джунглів з однією лише петардою і ложкою. Йому ще доведеться докласти зусиль, щоб знайти таких людей».
Артеміс активував камери, розташовані на крилах. Була одна така людина, яка заслуговувала подібного до себе ставлення. Особа, що страждає на манію величі, безсердечна піксі. Опал Кобой. Артеміс міг бачити її, прямуючу до маєтка, з насуненим на вуха шоломом Холлі.
«Цього я і боявся. Вона додумалася захопити із собою шолом. В обставинах, що склалися для неї, — безцінне устаткування».
І все ж таки у нього не було іншого виходу, окрім як привернути її увагу. На кону були життя його друзів і близьких. Артеміс знизився до тридцяти метрів, йдучи за Опал до маєтка. Зачувши гул, Опал зупинилася, закинувши голову і намагаючись упіймати поглядом маленький літак.