Перехід зі стану тимчасової невизначеності до нормального часу був важким для всіх демонів, але позитивних сторін було все ж таки більше, ніж негативних. Обмеження, установлені старим лідером племені, були скасовані. Демони, якщо хотіли, могли тепер їсти приготовану їжу. Знову створювалися сім’ї. Навіть найагресивніші демони стали спокійнішими у присутності своїх матерів. Дуже важко було здолати десять тисячоліть ненависті до людства, і багато хто з демонів, що повернулися, проходили спеціальне лікування або приймали пігулки, коригуючи настрій, аби позбавитися бажання стрибнути в шаттл, що йде на поверхню, і загризти першу ж Людину Бруду, яку вони побачать.
У Номера Один таких бажань не було взагалі. Він був у деякій мірі аномальним явищем серед демонів. Номеру Один подобалися всі, навіть люди, особливо Артеміс Фаул, який урятував їх усіх від злої смерті, витягнувши з часової петлі, не кажучи вже про Леона Аббота, психічно неврівноваженого екс-лідера демонів.
Тому, коли у Восьму Секцію потрапило повідомлення про те, що Артемісу Фаулу потрібна допомога, Номер Один зв’язався з підрозділом польотів і зажадав, щоб йому дали дозвіл для виходу на поверхню. Командирові льотного відділення Вінйайї довелося його видати, тому що незгода могла б привести до різного роду магічних істерик з боку неопереного чаклуна. Колись, будучи не в гуморі, Номер Один зруйнував одну зі скляних стінок величезного міського акваріума. Народ і досі знаходить пискунів у ваннах.
— Ти можеш поїхати, — сказала йому Вінйайа. — Але тільки в тому разі, якщо візьмеш групу охоронців, які весь час триматимуть тебе за руку.
Як виявив Номер Один, коли спробував поговорити з командиром охорони, не варто було розуміти буквально вислів «тримати за руку».
— Але командир Вінйайа сказала, що... — намагався заперечити він.
— Поклади сюди руку, бісеня, — наказав капітан. — Надягни мій годинник, я за тобою наглядатиму через нього.
Таким чином, Номер Один з’явився в маєтку Фаулів, як здавалося, сам. Але насправді він був оточений дюжиною охоронців з ельфів. На півдорозі до будинку Номер Один змінив свою зовнішність за допомогою заклинання перевтілення. Будь-яка людина, що тепер подивилася б на дорогу, побачила б там маленького хлопчика в квітчастій легкій сукні, що прямує до головного входу в маєток. Цей зовнішній образ Номер Один побачив у людському фільмі минулого століття, і ця зовнішність здалася йому досить безневинною.
Міс Бук з’явилася в дверному отворі якраз тоді, коли Номер Один підійшов до входу. Його вид змусив медсестру зупинитися і забути, куди вона прямувала. Вона зняла окуляри, не вірячи своїм очам.
— Привіт, маленький хлопчику, — сказала вона, мило посміхаючись, хоча, ймовірно, не була б такою привітною, якби їй було відомо про дванадцять плазмових гармат, поцілених у її голову.
— Привіт, — привітався Номер Один. — Я люблю всіх, отже не почувайте себе в небезпеці.
Посмішка міс Бук була холодною.
— У небезпеці? Звичайно, не буду. Ти шукаєш когось? Ви граєте в переодягання?
У цей момент з’явився Артеміс і перервав їхню бесіду.
— Ах, Фердинанде. Де ти був? — вимовив він, швидко провівши Номера Один повз медсестру. — Це Фердинанд, син садівника, — пояснив він. — Непосидючий хлопчик. Я попрошу його батька, щоб він забрав його.
— Хороша ідея, — вимовила міс Бук із сумнівом. — Я знаю, що кімната твоєї матері зачинена, але все одно подивися, щоб він не пішов нагору.
— Звичайно ні, я відправлю його до задньої частини будинку.
— Добре, — сказала медсестра. — Мені необхідно трохи подихати свіжим повітрям, а потім я зайду перевірити, як ваша мати.
— Не кваптеся, — сказав Артеміс. — Я сам зніму показники.
«Усе йде за планом», — подумав він.
Як тільки міс Бук зникла за рогом, Артеміс повів Номера Один сходами нагору.
— Ми йдемо нагору? — м’яко заперечив Номер Один. — Не роби цього, адже та леді сказала, щоб ти мене туди не вів.
Артеміс зітхнув.
— Як довго ти мене знаєш, Номере Один?
Номер Один лукаво посміхнувся.
— Ах, я розумію. Артеміс Фаул ніколи не робить те, що йому говорять зробити.
Холлі зустріла Номера Один на сходовому майданчику, але відмовилася обніматися з ним, доки він перебував під дією заклинання перевтілення.
— Мені не подобається торкатися його, — сказала вона. — Здається, що обіймаєш вологу губку.