Зверху іноді долітало сповнене страху бурмотання.
Можливо, пізніше Холлі почуватиме себе погано через те, що загіпнотизувала бідолашну тварину, але зараз зовсім не було часу на почуття провини. Артеміс був важко поранений, можливо, навіть смертельно.
Горила відкинула Артеміса так, ніби це був скелет. І він усе ще лежав там, зовсім як неживий.
«Ні, не думай так».
Холлі кинулась до друга, останні кілька метрів проїхавши на колінах.
«Він уже далеко. Занадто далеко».
Обличчя Артеміса було блідим. Його довге темне волосся злиплось від крові, а білки очей здавалися схожими на два півмісяця, прикриті повіками.
— Мама, — видихнув він.
Капітан простягнула вперед свої руки, іскорки магії вже мерехтіли на кінчиках її пальців, схожі на крихітні сонячні спалахи.
Вона завмерла, перш ніж магія оплутала тіло Артеміса.
«А раптом я і його заражу спеллтропією?»
Артеміс слабо поворухнувся, і Холлі почула, як скриплять зламані кістки. На його губах тепер теж була кров.
«Він помре, якщо я не допоможу. Я мушу дати йому шанс».
Її руки тремтіли, а очі затьмарювались сльозами.
«Зберися. Ти — професіонал».
Капітан Шорт не почувала себе професіоналом. У глибині душі вона була маленькою дівчинкою.
«Твоє тіло грається з твоїм розумом. Не звертай на це увагу».
Холлі ніжно обхопила руками обличчя Артеміса. — Зцілись, — прошепотіла вона, майже ридаючи. Чарівні іскри застрибали, як відв’язані собаки, занурюючись у пори Артеміса, зв’язуючи кістки, виліковуючи шкіру, зупиняючи внутрішню кровотечу.
Раптовий перехід від переддвер’я смерті до одужання і бадьорості став дуже складним випробуванням для Артеміса. Він тремтів і брикався, його зуби клацали, волосся завивалося в електричному ореолі.
— Давай, Артемісе, — сказала Холлі, схиляючись над ним як на похороні. — Прокидайся.
Упродовж декількох секунд нічого не відбувалося. Артеміс був схожий на живий труп, але він завжди мав такий вигляд. Потім його різнокольорові очі розплющились, повіки затремтіли, як крила колібрі — його система перезавантажувалася. Він кашляв і здригався, згинаючи пальці рук і ніг.
— Холлі, — сказав він, коли його погляд прояснився. Його посмішка була щирою і вдячною. — Ти знову врятувала мене.
Холлі сміялася і плакала водночас, і її сльози крапали на груди Артеміса.
— Звичайно, я врятувала тебе, — сказала вона. — Як же я без тебе. — Збуджена приливом магічних сил і сповнена щастям, ельфійка нахилилася і поцілувала Артеміса. Чарівні іскри засяяли навколо них, схожі на маленькі феєрверки.
Десятирічний Артеміс Фаул спостерігав за драматичними подіями, які розгортались у мавпячій клітці.
— Гірська горила, — пояснив він Батлеру. — Отримала своє ім’я Troglodytes gorilla від доктора Томаса С.
Севіджа, американського місіонера Західної Африки, який першим серед учених описав горил 1847 року.
— Не може бути, — тихо сказав Батлер, якого більше цікавив радіус досяжності істоти, ніж її наукове найменування.
Вони скористалися загальним занепокоєнням як прикриттям, щоб вислизнути і через маленький внутрішній дворик дістатися до клітки з лемуром, яка розташувалась поряд з кліткою горили.
Дивні новоприбулі істоти були занадто зайняті, щоб помітити, як Батлер збиває замок з ключ-картою і відчиняє двері клітки.
— Ти тільки подивися на тих двох. Марно гають час. Мене за цим ніколи не застанеш.
Батлер пирхнув, як він зазвичай робив, перш ніж його обличчя набувало безпристрасного виразу.
— Більшість людей не можуть узагалі застати вас за чим-небудь, Артемісе.
Артеміс дозволив собі хихикнути. Це був цікавий день, і Артеміс насолоджувався випробуваннями, які цей день йому підносив.
— А ось і ми, — тихо сказав він. — Останній шовковистий лемур у світі. Примат за сто тисяч євро.
Лемур висів високо на мадагаскарській пальмі, хапаючись за гілки довгими, чіпкими пальцями на ногах і широко розставленими великими пальцями рук. Його шкура була білосніжною, з коричневим коміром на грудях.
Артеміс указав на тварину:
— Такий окрас є результатом забарвлення грудної клітки ароматичною грудинно-горловою залозою.
— Угу, — сказав Батлер, якого ця інформація хвилювала навіть менше, ніж походження наукових найменувань горил. — Давайте просто заберемо тварину і будемо вшиватись звідси, поки наші друзі не встигли перегрупуватися.