Ліфт зупинився на верхівці пілона. Знак, що зображує череп над схрещеними кістками, був прикріплений до високих захисних воріт. Навіть якби Артеміс не був генієм, важко було б не зрозуміти зміст цього послання, але на випадок, якщо повному ідіотові вдасться піднятися сюди, там був розміщений ще один знак з карикатурним зображенням людини, яку вражає електричний струм карикатурного пілона. Скелет людини на малюнку був зображений надзвичайно реалістично, в кращих традиціях рентгену.
«Вочевидь, електрика дуже небезпечна», — прокоментував би Артеміс, якби поруч був Батлер.
На воротах безпеки теж був замок, який затримав хлопця майже настільки, наскільки і перші два. За воротами розташувалась маленька платформа, вкрита переплетіннями дротів, а внизу гуділи подвійні силові кабелі.
«Півмільйона вольт біжить по цих дротах, — думав Артеміс. — Сподіваюся, в цьому костюмі немає дір».
Артеміс пригнувся нижче, уважно оглядаючи лінії. Лемур зупинився на півдорозі між пілонами і скрекотав собі під ніс, ніби зважуючи прийняте рішення. Цій маленькій істоті пощастило, що вона торкалася лише одного дроту, тож ніякий електричний струм не протікав через її тіло. Але варто хоч би пальцем торкнутися іншого дроту, і заряд підкине її метрів на тридцять угору, і вона буде мертва раніше, ніж упаде на землю.
На дальньому пілоні Артеміс молодший сердито дивився на тварину, водночас намагаючись привабити її сумкою з пастою.
Робити нічого, доведеться самому лізти на дроти і забирати лемура.
Цупкий костюм був обладнаний для переміщення по дротах. Навколо талії хлопець обв’язав запобіжний канат, а в глибокій кишені на стегні лежав громовідвід. Нижче платформи були прикріплені маленькі сани на ізольованих бігунках, які інженери використовували для переміщення вручну між пілонами.
«Інтелект зараз майже нічого не вартий, — усвідомив він. — Усе, що мені потрібно, — це знайти баланс».
Артеміс застогнав. Баланс не був його сильною стороною.
Глибоко вдихнувши, він присів і дістав громовідвід з кишені. Майже одразу, як тільки той звільнився з полону, потоки сліпучо-білих іскор зірвалися із силових ліній, з’єднуючись із кінчиком громовідводу. Потік гудів і шипів, як неонова змія.
«Ти просто вирівнюєш напругу. Електрика не зробить тобі боляче».
Може й так, але Артеміс відчував, як у нього на шиї волосся дибки встає. Це було почуття тривоги, чи декілька вольт таки прокралися йому під шкіру?
«Суцільне безглуздя. Була б у цьому костюмі діра, тебе б уже ударило в повну силу».
Артеміс мав дуже невиразне уявлення про техніку ходьби по електролініях — тільки з випусків новин, які в спецрепортажах повідомляли про верхолазів-шибайголів, що ризикували своїм життям заради підтримки електрики в Дубліні. Власне, це була не ходьба, а повзання по дротах. Кабелі були надзвичайно туго натягнуті, й інженери-ремонтники пристібали свої троси безпеки, лягали на монтажні сани, а потім крутили лебідку, поки не досягали місця збою.
У теорії все дуже просто. Для професіонала в спокійну днинку.
Але не так просто для любителя, який збирається в подорож темної ночі і якому світять лише зорі та ще вогні Дубліна, що лежить неподалік.
Артеміс прибрав громовідвід у кишеню й обережно причепив свій рятувальний трос до одного з кабелів.
Він затримав дихання, нібито це могло щось змінити, і поклав руки в рукавицях на металеві сани.
«Поки що живий. Непоганий початок».
Артеміс повільно просунувся вперед. Метал нагрівався під його незграбними руками в рукавицях, поки він лежав на санях, обхопивши обома руками лебідку прямо перед обличчям. Це був дуже тонкий маневр, і його неможливо виконати, якщо кабелі натягнуті нерівномірно. Він почав крутити лебідку й одразу відчув, як важко йому дається тягнути свою власну вагу.
«Фізкультура. Ти мав рацію, Батлере. Я займуся зарядкою, чим завгодно, тільки зніміть мене з цих кабелів з лемуром під пахвою».
Артеміс рухався вперед, відчуваючи, як бігунки скребуть по грубому металу кабелів. Від їх сильного гулу у нього мурашки забігали по шкірі, а постійні вібрації віддавалися у його зігнутій дугою спині. Вітер був не дуже сильним, але все ще загрожував викинути хлопчину з його високого гнізда. Звідси Земля здавалася зовсім іншою планетою. Далекою і неживою.
Через десять метрів, коли руки Артеміса вже просто знемагали від напруги, його помітили з іншого боку.
Голос доносився з іншого пілона.
— Я раджу вам залишатися на місці, молодий чоловіче. Якщо в костюмі є хоч найменша щілина, то одна помилка — і ці кабелі розплавлять ваш мозок і кістки.